Системний червоний вовчак зустрічається у практиці лікарів усіх спеціальностей, що зумовлено різноманітністю маніфестації даного патологічного стану. Причиною цього є аутоімунне ураження практично всіх органів і систем, що клінічно може маскуватися під інші захворювання та потребує проведення диференціальної діагностики.
Рідко люди, які страждають на системний червоний вовчак, відразу стають пацієнтами лікарів-ревматологів. Саме тому лікарям усіх спеціальностей необхідно орієнтуватися у питаннях розвитку системного червоного вовчака. Більш докладно про антинуклеарні антитіла як маркери наявності та основну причину розвитку клінічної картини системного червоного вовчака – читайте на estet-portal.com у цій статті.
Роль антинуклеарних антитіл у розвитку системного червоного вовчака
Загальновідомо, що патологічна продукція аутореактивних антитіл є основою розвитку системного червоного вовчаку, що призводить до ураження всіх органів і систем людського організму, і зумовлює вкрай важкий характер перебігу цього захворювання.
Внаслідок порушення імунологічної толерантності при системному червоному вовчаку плазматичними клітинами синтезується патологічно велика кількість аутореактивних імуноглобулінів.
Найбільшу роль має утворення антитіл до нативної ДНК, меншою мірою – ndash; білкам плазматичної мембрани, органеллам та іншим структурним складовим клітини. Імуноглобуліни, поєднуючись з аутоантигенами, призводять до утворення циркулюючих імунних комплексів.
Останні мають властивість накопичуватися на базальній мембрані гістологічних структур практично всіх внутрішніх органів і шкіри, що призводить до розвитку поліорганної недостатності при системному червоному вовчаку, а саме: ураження легень, серця, нирок, органів ретикуло-ендотеліальної системи, шкіри та інших структур .
Системний червоний вовчак:
• Що відомо про антинуклеарні антитіла при системному червоному вовчаку;
• Особливості антинуклеарних антитіл при системному червоному вовчаку.
Читайте нас у Telegram.
Що відомо про антинуклеарні антитіла при системному червоному вовчаку
Антинуклеарні антитіла не є патогномонічними для системного червоного вовчаку і можуть бути присутніми при багатьох інших ревматологічних захворюваннях ревматологічних захворювань a>. Наявність же їх підтипу, IgG до двоспіральної ДНК практично завжди є підставою для підтвердження даного діагнозу і відіграє ключову роль у розвитку системного червоного вовчака. Згідно з сучасними уявленнями, у здорової людини можуть синтезуватися імуноглобуліни класу М до односпіральної ДНК. Вони є компонентом нормального імунного захисту і не призводять до розвитку аутоімунної агресія через низьку авидність до ДНК і поліреактивність таких антитіл загалом.
Особливості антинуклеарних антитіл при системному червоному вовчаку
У людей, які страждають на системний червоний вовчак, імуноглобуліни до ДНК відрізняються від тих, що можуть ідентифікуватися в нормі або при інших ревматологічних захворюваннях.
Антинуклеарні антитіла не є специфічними для системного червоного вовчаку, їх можна ідентифікувати при багатьох інших ревматологічних захворюваннях і навіть у здорових людей.
До особливостей антинуклеарних антитіл, характерних для системного червоного вовчаку, слід віднести:
1. Високу авидність до двоспіральної ДНК;
2. Приналежність імуноглобулінів до класу G;
3. Схильність до утворення циркулюючих імунних комплексів з подальшою активацією системи комплементу.
Порушення толерантності до власних ДНК – найважливішою складовою всіх структур людського організму, а також; утворення циркулюючих імунних комплексів з накопиченням їх на базальній мембрані гістологічних структур органів-мішеней призводить до важкого перебігу даного захворювання і вимагає негайного призначення
Додати коментар