Пролапс не загрожує життю, проте може суттєво знизити його якість, тому не варто вважати це захворювання проявом природного процесу старіння. Цю хворобу можна і треба лікувати. Правильне лікування дозволить вам повернутися до повноцінного життя і знову відчути себе здоровим.
Пролапс геніталій – це захворювання, у якому відбувається опущення чи випадання органів малого тазу через піхву. Якщо слабшають або ушкоджуються зв'язки та м'язи малого тазу, то під дією сили тяжкості та при підвищенні внутрішньочеревного тиску відбувається спочатку опущення, а потім і повне випадання того чи іншого органу через піхву.
Стан, у якому відбувається опущення сечового міхура через передню стінку піхви, називається цистоцеле. Це найпоширеніший вид пролапсу. Також досить часто трапляється опущення матки. Якщо матка була видалена, то може статися опущення купола кукси піхви. Опущення прямої кишки через задню стінку піхви називається ректоцеле, випадання петель тонкої кишки через заднє склепіння піхви – ентероцеле. Цей вид пролапс зустрічається відносно рідко. Пролапс геніталій може бути як ізольованим, так і поєднаним, коли відбувається опущення кількох органів, наприклад цисторектоцеле – опущення сечового міхура та прямої кишки. Виразність пролапсу може бути різною – від мінімального ступеня опущення до повного випадання.
В даний час запропоновано кілька класифікацій пролапсу геніталій, найбільш поширеною з яких є класифікація POP-Q (Pelvic Organ Prolapse Quantification System).
Причини розвитку пролапсу геніталій
Серед причин розвитку пролапсу геніталій, що призводять до порушення роботи м'язів та зв'язок тазу, найчастіше фігурують вагітність та пологи. Велику роль відіграють вік матері, вага плода, кількість та тривалість пологів. Відповідно, чим більше жінка народжувала через природні родові шляхи, чим більшим був плід і чим тривалішими були пологи, тим вищий ризик розвитку пролапсу геніталій. При цьому пролапс може проявитися як відносно невеликий час після пологів, так і в дуже віддаленому періоді. Природний процес старіння та пов'язаний з ним віковий дефіцит статевих гормонів також можуть призводити до ослаблення підтримуючих структур, тому пролапс геніталій частіше зустрічається у літніх жінок.
Причиною появи пролапсу може бути низка захворювань, для яких характерне періодичне підвищення внутрішньочеревного тиску. До них відносяться хронічний бронхіт, хронічний запор, бронхіальна астма та низка інших захворювань. Підвищений внутрішньочеревний тиск передається на м'язи тазового дна та зв'язки, що з часом призводить до їх ослаблення та розвитку пролапсу. Крім того, описано цілу низку спадкових хвороб та синдромів, які характеризуються вродженим дефектом сполучної тканини, з якої складаються всі зв'язки в організмі людини. Для таких пацієнток характерними є поява пролапсу в досить молодому віці, а також наявність у них супутніх захворювань, також пов'язаних зі слабкістю сполучної тканини.
Симптоми пролапсу геніталій
Найчастішою скаргою при пролапс геніталій є відчуття стороннього тіла ("кульки") у піхву. Також можуть турбувати утруднене сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, прискорене сечовипускання, невідкладні позиви до сечовипускання. Ці скарги притаманні опущення сечового міхура. При пролапс прямої кишки можуть бути скарги на утруднений акт дефекації, необхідність ручного посібника для його здійснення. Можливий дискомфорт під час статевого акту. Також можуть бути відчуття тяжкості, тиску та дискомфорт у нижніх відділах живота.
>
Методи лікування пролапсу геніталій
Перш ніж приступати до опису різних методів лікування, необхідно зазначити, що пролапс геніталій, на щастя, не є загрозливим для життя станом. Певну небезпеку становлять крайні ступені пролапсу, у яких може порушуватися нормальний відтік сечі з нирок внаслідок часткового стискання сечоводів, проте такі ситуації трапляються рідко. У багатьох жінок має місце мінімальний рівень пролапсу, який їх не турбує. У разі можна обмежитися спостереженням. Необхідність у лікуванні, особливо хірургічному, виникає лише тоді, коли пролапс завдає значного дискомфорту і занепокоєння. Всі методи лікування пролапсу геніталій можна розділити на 2 групи: хірургічні та консервативні.
Консервативне лікування пролапсу геніталій
До консервативних методів лікування відносять вправи для зміцнення м'язів тазового дна та використання песарію (що це таке, пояснюється нижче). Вправи для м'язів тазового дна дозволяють сповільнити прогрес пролапсу. Вони особливо ефективні у молодих пацієнток із мінімальним ступенем пролапсу. Для досягнення помітних позитивних результатів ці вправи необхідно виконувати досить тривалий час (мінімум 6 міс.), Дотримуватися режиму і техніку їх виконання. Крім цього, необхідно уникати підйому ваги. Рекомендується також привести свою вагу до норми, якщо є її надлишок.
При значній мірі пролапсу, а також у літніх пацієнток ефективність вправ практично дорівнює нулю. При необхідності відстрочити оперативне лікування, наприклад, при запланованій вагітності або наявності протипоказань до операції у соматично обтяжених пацієнток можливе застосування песарію.
Песарій є спеціальним пристроєм, який вводиться в піхву. Воно, маючи певні, що індивідуально підбираються для кожної пацієнтки форму та обсяг, відновлює або покращує анатомічні взаємини тазових органів, поки перебуває у піхві. Щоб уникнути травмуючого на стінки піхви, необхідно періодично проводити заміну пессария. Бажано також використовувати вагінальні креми, що містять естроген.
Хірургічні методи лікування
Існує низка оперативних втручань, спрямованих на усунення пролапсу тазових органів. Вибір конкретної операції залежить від виду пролапсу, ступеня його виразності та інших чинників. Принципово їх можна розділити залежно від доступу.
Операції, що виконуються вагінальним доступом. Вони можуть виконуватися як із використанням власних тканин пацієнтки, так і із застосуванням спеціальних синтетичних сіток. З використанням власних тканин виконуються такі операції, як передня та задня кольпорафії. У ході цих втручань виконується зміцнення відповідно передньої та/або задньої стінок піхви при цистоцелі та ректоцелі. З використанням місцевих тканин виконується і сакроспінальна фіксація, при якій купол кукси піхви фіксується до правої крижово-остистої зв'язки. Відповідно, ця операція застосовується при пролапсі кукси піхви.
Операції з використанням місцевих тканин переважно проводити у молодих пацієнток, у яких стан цих тканин добрий, а також при невеликому ступені пролапсу. У пацієнтів похилого віку, особливо при значному пролапсі, переважно застосовувати синтетичні сітки, т.к. при використанні власних тканин висока ймовірність рецидиву. Синтетична сітка складається із спеціально розробленого матеріалу – поліпропілену, який не розсмоктується у тканинах організму та не викликає запальної реакції. Сітка також встановлюється через піхву. Сучасні синтетичні протези дозволяють виконувати пластику при опущенні передньої та задньої стінок піхви, а також при опущенні матки. Літнім пацієнткам зі значним ступенем пролапсу може бути запропонований кольпоклейза – зшивання передньої та задньої стінки піхви. Очевидним недоліком цієї операції є неможливість ведення статевого життя внаслідок укорочення піхви. З іншого боку, це втручання є вкрай ефективним і виконується відносно швидко з піхвового доступу.
Операції, що виконуються лапароскопічним доступом. Дані операції виконуються спеціальними інструментами, які мають дуже маленький діаметр (3-5 мм) і проводяться через невеликі проколи в черевну порожнину. До цієї групи операцій належать згадувана раніше сакроспінальна фіксація, а також сакровагінопексія. При виконанні сакровагінопексії проводиться фіксація піхви та шийки матки до пресакральної зв'язки крижів. Ця операція також виконується за допомогою синтетичної сітки. Сакровагінопексію переважно виконувати при ізольованому пролапс матки.
Ускладнення хірургічного лікування
На жаль, як і будь-які інші операції, хірургічне лікування пролапсу може супроводжуватись різними ускладненнями. Насамперед це можливість рецидиву пролапсу. Навіть за правильного вибору методу проведення операції та дотриманні техніки її виконання повністю виключити можливість рецидиву не можна. У зв'язку з цим надзвичайно важливо дотримуватись рекомендацій, даних лікарем після операції: обмеження фізичного навантаження та заборона на статеве життя протягом 1 міс. після втручання.
Після операції, особливо якщо виконувалася пластика передньої стінки піхви, можуть виникнути різні розлади сечовипускання. Насамперед це стосується нетримання сечі при напрузі, що виявляється при фізичному навантаженні, кашлі, чханні. Воно спостерігається приблизно в 20-25% випадків. Засмучуватися не потрібно. Сьогодні є ефективні методики хірургічного лікування нетримання сечі за допомогою синтетичних петель. Ця операція може виконуватися через 3 міс. після хірургічного лікування пролапсу.
Іншим можливим ускладненням може бути утруднене сечовипускання. При його виникненні потрібне призначення стимулюючої терапії (коферменти, сеанси фізіотерапії, спрямованої на стимулювання скоротливої активності сечового міхура тощо), що дозволяє в більшості випадків відновити нормальний акт сечовипускання.
Ще одним розладом сечовипускання, що розвивається після операції, може бути синдром гіперактивного сечового міхура. Для нього характерні раптові, важко стримувані позиви до сечовипускання, прискорене денне та нічне сечовипускання. Цей стан вимагає призначення медикаментозної терапії, на тлі якої вдається усунути більшість симптомів.
Застосування синтетичних сіток, що встановлюються вагінальним доступом, може призвести до хворобливих відчуттів під час статевого акту. Цей стан називається "диспареунія" і зустрічається досить рідко. Проте вважається, що жінкам, які ведуть активне статеве життя, по можливості слід уникати імплантації сітчастих протезів, щоб уникнути цих ускладнень, оскільки вони важко піддаються лікуванню. Розвиток сучасних медичних технологій дозволяє надавати високоефективну допомогу при лікуванні практично будь-яких геніталій пролапсів.
За матеріалами www.rmj.ru
На жаль, багато людей навіть не здогадуються про те, що їхні сексуальні проблеми – це не предмет перешептування з другом або обговорення з сексопатологом, а привід звернутися до клініки естетичної медицини і без особливих труднощів – а головне, швидко та назавжди – цих проблем позбутися. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні безліч найрізноманітніших можливостей для того, щоб поліпшити інтимне здоров'я пацієнтів, зробити їх сексуальне життя більш яскравим і насиченим. Однією з них є ниткова пластика піхви:
Поділіться:
Додати коментар