Реабілітація пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання на верхньощелепних пазухах і потребують повторних операцій, викликає деякі труднощі щодо передімплантаційної підготовки (синус - ліфтинг, аугментація). Це пов'язано з високою ймовірністю негативного результату таких операцій через наявність запальних, посттравматичних та рубцевих змін як у слизовій оболонці, так і в кісткових стінках верхньощелепної пазухи. З впровадженням методів ендоскопії операція синусліфтингу стала менш небезпечною та ефективнішою.

Переваги ендоскопічних методів у проведенні операції синус-ліфтинг

При тривалій відсутності зубів на бічних поверхнях верхньої щелепи її кісткова тканина атрофується. Для встановлення імплантату у верхню щелепу потрібна певна товщина кісткової тканини для надійного кріплення імплантату. Якщо вона недостатня, проводиться нарощування кісткової тканини верхньої щелепи, що має назву синус – ліфтинг. Операція синусліфтинг відноситься до кісткової пластики і є процедурою, яка в деяких випадках проводиться перед імплантацією зубів. Під час синус-ліфтингу лікар піднімає дно оболонки гайморової пазухи і вводить кістковий або остеопластичний матеріал у простір, що утворився.

Одним із методів, який дозволяє додатково контролювати перебіг операції на погано видимих ​​ділянках синуса під час операції синусліфтинг, є метод ендоскопії. Такий контроль можливий не тільки через створене віконце в передньо-бічній стінці пазухи, в зоні відшарування слизової оболонки від кісткових стінок, а й з боку носової порожнини (через природне співустя, риностому).

Ендоскопічні методи діагностики та лікування знаходять все більше застосування у хірургії. Перші публікації про застосування ендоскопічної техніки у щелепно-лицьовій хірургії з'явилися наприкінці минулого століття.

primenenie-endoskopii-vo-vremya-operatsii-sinus-lifting

Ендоскопічний метод показав високий рівень ефективності в синусліфтингу, а також у лікуванні:

  • запалення верхньощелепної пазухи;
  • скронево-нижньощелепного суглоба;
  • при проведенні остеосинтезу переломів нижньої щелепи;
  • при фейсліфтінгу;
  • при видаленні кіст та сторонніх тіл з верхньощелепних пазух та при лікуванні одонтогенних верхньощелепних синуситів.

Визначення груп ризику під час проведення синус-ліфтингу

Доступ до верхньощелепної пазухи через природне сполучення є вкрай необхідним у разі санації пазухи за наявності ознак хронічного синуситу, кіст або сторонніх тіл. Це дозволяє зробити синусліфтинг одномоментно або виконати його в більш ранні терміни, ніж при доступі до пазухи через передню стінку, коли доводиться перфорувати слизову оболонку для проникнення в неї. У цьому випадку проводити синусліфтинг можна лише через 6-8 місяців після попередньої операції.

Хворих з хронічним верхньощелепним синуситом, переломами верхньої щелепи або з оперативними втручаннями на пазусі в анамнезі, яким планується проведення операції дентальної імплантації, синусліфтинг або аугментація, слід відносити до групи ризику.

Дослідження ефективності ендоскопії в операції синус-ліфтинг

Було проведено 6 операцій синусліфтинг під ендоскопічним контролем через середній носовий хід хворим з групи ризику. Середній вік пацієнтів становив 38,5 років. У 2 пацієнтів близько 3 років тому було проведено гайморотомію, репозицію та фіксацію уламків після перелому верхньої щелепи за типом Ле-Фор ІІ. У 4 хворих був діагностований верхньощелепний синусит. У 2 хворих через максиллярну сполуку спочатку видалили кісти, а в одного пацієнта видалили стороннє тіло (пломбувальна маса) з верхньощелепної пазухи, а потім було проведено синусліфтинг. Операції проводились під місцевим знеболенням.

Методика проведення операції синус-ліфтинг за допомогою ендоскопії

У роботі використовувався ендоскопічний комплекс, який складався з ендоскопів, набору інструментів для ендоназальної хірургії, шейверної системи та портативної бормашини. Під час проведення синус-ліфтингу ендоскопічну техніку використовували для контролю за відшаруванням слизової оболонки від кісткових стінок з боку природного сполучення крізь кісткове вікно у передньо-бічній стінці.

При цьому у 2 пацієнтів було виявлено перфорацію слизової оболонки пазухи. Під час закриття ділянок перфорації мембраною BioGide та заповнення сформованої порожнини гранулами Bio Oss за допомогою ендоскопу контролювали правильність встановлення мембрани та достатність заповнення порожнини гранулами. Надлишок матеріалу, який потрапив у порожнину пазухи, одразу відправляли через природне сполучення. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Операційні рани гоїлися первинним натягом.

Таким чином, використання ендоскопічної техніки під час операцій синусліфтингу у пацієнтів з хронічними синуситами та консолідованими переломами верхньої щелепи є актуальним та виправданим. Це дозволяє контролювати хід операції з боку пазухи та безпосередньо у зоні оперативного втручання на всіх її етапах.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити