При більшості пігментних патологій точкою застосування лікувального впливу є меланосоми в меланоцитах або самі меланоцити, рідше це меланосоми в кератиноцитах. У деяких випадках поширення термічного пошкодження від меланоцитів, що містять пігмент, може бути корисним, т.к. призводить до ураження сусідніх меланоцитів із недостатнім для ефективного видалення вмістом меланіну (наприклад, дермальний невус або складний меланоцитарний невус).
Володимир Олександрович Цепколенко
д.м.н., професор, заслужений лікар України,
президент Українського товариства естетичної
медицини, генеральний директор Українського
інституту пластичної хірургії
та естетичної медицини "Віртус"
Залежно від шару шкіри, в якому розташовується більша частина пігменту, виділяють епідермальні, дермальні та змішані (мають і дермальні, і епідермальні компоненти) пігментні патології:
- епідермальні - лентиго, плями кольору кави з молоком, ефеліди, вузловий невус, невус спілус та себорейний кератоз;
- дермальні – блакитний невус, невуси Ота та невус Іта;
- змішані – мелазма, невус Беккера та складний меланоцитарний невус.
Ця класифікація включає як новоутворення, так і непухлинні відкладення пігменту.
Чим більша глибина залягання пігменту, тим більш довгохвильовий лазер повинен застосовуватися.
Тактика видалення пігментних новоутворень така ж, як і для інших видів доброякісних новоутворень шкіри: епідермальні та інтрадермальні новоутворення з діаметром до 5 мм видаляють імпульсним лазером, що вапоризує, а відкладення пігменту незалежно від глибини залягання – імпульсними неабляційними лазерами з довжиною хвилі 600-800 нм (рубіновий, александритовий, діодні лазери, Nd:YAG).
Доброякісні невуси
Простий набутий невоклітинний невус (родинні плями)
Придбані невоклітинні невуси умовно класифікують на наступні типи залежно від локалізації скупчень невусних клітин:
- прикордонний невоклітинний невус – невусні клітини розташовані на межі епідермісу та дерми над базальною мембраною;
- складний (змішаний) новоклітинний невус – поєднує гістологічні ознаки прикордонного та внутрішньоепідермального невуси, невусні клітини поступово проникають у сосочковий шар дерми; їх скупчення можна виявити і в епідермісі, і в дермі;
- внутрішньодермальний невоклітинний невус – невусні клітини розташовані тільки в дермі, це остання стадія розвитку невоклітинного невуса, у міру занурення в дерму невусні клітини втрачають здатність до синтезу меланіну, і невус втрачає пігментацію, тому внутрішньоепідермальні невуси майже завжди безпігментні.
Прикордонний невоклітинний невус видаляється безслідно за допомогою абляційного CO2 або Er:YAG лазера. Складний та внутрішньодермальний невуси діаметром до 5-8 мм за наявності показань можна піддавати вапоризації, кінцевим результатом буде невеликий рубець того ж розміру.
При діаметрі 1 см і більше рекомендується хірургічне видалення, межі резекції можуть бути мінімальними (рис. 2.5-12). При використанні неабляційних імпульсних лазерів ефективність лікування сильно відрізняється у різних пацієнтів, часто трапляються стійкі ураження та рецидиви, однак і побічні ефекти мінімальні.
Невус Шпіц (епітеліоїдний та веретеноклітинний невус, ювенільний невус, юнацька меланома)
Доброякісне пігментне новоутворення з вузьким пігментованим віночком може трансформуватися у меланому після закінчення пубертатного періоду.
Лікування: доцільним є хірургічне висічення новоутворення до закінчення статевого дозрівання, причому відстань від краю невуса до меж резекції не менше 5 мм. Однак через часту локалізація на обличчі після виконання повного обсягу діагностичних заходів можливе проведення лазерної вапоризації невуса з метою забезпечення максимального косметичного ефекту.
Галоневус (невус Сеттона)
Невоклітинний невус, оточений ореолом гіпопігментації. Причиною депігментації є знижений вміст меланіну в меланоцитах або зникнення меланоцитів з епідермісу. Галоневус не вимагає лікування, розсмоктується самостійно, при цьому пігментація периферичного обідка відновлюється в останню чергу. У меланому не трансформується.
Блакитний невус (невус Ядассона-Тіче)
Єдине меланоцитарне новоутворення шкіри, яке не має зв'язку з епідермісом і локалізується в дермі, синювате забарвлення пояснюється глибоким заляганням пігменту меланіну в шкірі.
Звичайною тактикою щодо блакитних невусів є динамічне спостереження невуса, зміна його зовнішнього вигляду) рекомендується хірургічне висічення з наступним гістологічним дослідженням. Зрідка блакитний невус трансформується у меланому.
Невус Ота
Являє собою порушення пігментації в зоні іннервації очного та верхньощелепного нервів. Складається з багатих меланіном меланоцитів, що мають відростки і розташовані у верхній частині дерми. Невус Іто має такі ж клінічні та гістологічне ознаки, як і невус Ота, але локалізується в області шиї або плеча. Зустрічається набагато рідше за невус Ота.
Невуси мають доброякісний характер, але відомі рідкісні випадки появи злоякісної меланоми.
Рекомендується динамічний нагляд, без показань лікування не проводиться. Показання до лазерної вапоризації ті ж, що й для інших пігментних новоутворень.
Плямистий невус (розсипаний, спілус)
Є світло-коричнева пляма, на тлі якої розташовуються темно-коричневі плямки або папули. Темні плямисті зони є прикордонні чи складні невоклеточные невуси чи, зрідка, диспластичні невуси. Як правило, плямистий невус не змінюється протягом усього життя і не потребує спеціального лікування. Лазерне видалення найчастіше проводиться у випадках, коли пацієнт сприймає його як косметичний дефект.
Невус “кава з молоком” (плями café au lait, CALMs)
Це світло-або темно-коричневе неправильної форми пляма, що має чіткі межі. Загрози злоякісного переродження цих невусів немає, більшість випадків лікування носить косметичний характер. Лікування – вапоризація, при значних розмірах невуса перевага надається Er:YAG лазеру (для попередження суттєвого термічного ушкодження). Можливі рецидиви, навіть після тривалого часу, проте вони зазвичай легко піддаються повторній терапії.
Невус Бекера
Невус Беккера, або синдром Беккера-рейтера, пігментний волосяний епідермальний невус, меланоз Беккера характеризується ділянкою гіперпігментації та гіпертрихозом, зазвичай розташовується на плечах та в ділянці спини. Ризик переродження у меланому відсутній.
Нерідко лікування не потрібне. За наявності істотного естетичного дефекту проводиться хірургічне висічення або вапоризація лазером. При локалізації на обличчі та інтрадермальному розташуванні новоутворення можливе ефективне використання комбінації абляційних та неабляційних лазерів: після вапоризації епідермальної частини новоутворення його інтрадермальна частина руйнується за допомогою одного з наносекундних лазерів. Проблема посиленого росту волосся вирішується за допомогою діодного лазера (810 нм) (рис. 2.5-13).
Непухлинні пігментні ураження шкіри
Лентіго (lentigo)
Є плоскі темно-коричневі плями, що утворилися в результаті проліферації меланоцитів, не містить невусних клітин. Лентіго буває юнацьке та старече (сенільне, сонячне), не є передраковим ураженням шкіри.
Часто лікування не проводиться. При сприйнятті пацієнтом лентиго як косметичного дефекту можливе застосування наносекундних лазерів (найбільш ефективний – рубіновий, 680 нм). При поєднанні вікових лентиго з іншими віковими змінами шкіри краще лазерне шліфування шкіри обличчя, при якому в комплексі усуваються зморшки, лентиго та інші вікові новоутворення (рис. 2.5-14).
Ефеліди
Ефеліди, або ластовиння - це чітко обмежені плями, які з'являються на не захищеній від сонця шкірі і темніють під впливом сонячного світла.
У косметичних цілях ці утворення обробляються наносекундними рубіновим або олександритовим лазерами. Вплив ультрафіолетового світла викликає рецидив проблеми та появу нових ефелідів.
Мелазма
Придбаний симетричний гіпермеланоз, що повільно розвивається на обличчі, є зовнішнім проявом гормональних змін при цілій низці гінекологічних захворювань і вагітності. Гістологічно існують два типи мелазми. При епідермальному типі основні відкладення меланіну розташовані в базальному та супробальному шарах. Дермальний тип характеризується наявністю меланофагів у поверхневому та глибокому шарах дерми, а також гіперпігментацією епідермісу.
Методика лазерного усунення мелазми аналогічна видаленню лентиго.
Утворення з поверхневими компонентами краще піддаються лікуванню короткохвильовими лазерами (КТР, 532 нм; на парах міді, 511, 578 нм; на барвниках, 575-600 нм), а утворення з дермальними компонентами – ndash; довгохвильовими лазерами (олександритовий, 755 нм; рубіновий, 680 нм), завдяки меншому розсіюванню довгих хвиль. При поєднанні мелазми з іншими віковими змінами шкіри доцільне лазерне шліфування шкіри обличчя.
Далі буде.
Джерело estet-portal.com
Поділіться:
Додати коментар