Що таке актиноміцети, та за яких умов вони провокують розвиток актиномікозу, ми розглядали у попередній статті на estet-portal.com. Актиномікоз є хронічним гнійним захворюванням, яке супроводжується формуванням на шкірі щільних інфільтратів із осередками флюктуації.

Лікування актиномікозу проводиться комплексне в різних поєднаннях залежно від локалізації та клінічних проявів — препаратами йоду, антибіотиками, імунокорегуючими та загальнозміцнюючими засобами, актинолізатом, проводять місцеве лікування мазями, призначають фізіотерапевтичні процедури і, при необхідності, рекомендують хірургічне втручання.

Аспекти лікування актиномікозу антибактеріальними препаратами

Йодисті препарати (до 3 г йодистого калію на день), які раніше домінували в лікуванні актиномікозу, в даний час можуть застосовуватися в комбінації з антибіотиками або рентгенотерапією, як додатковий засіб для розм'якшення та розсмоктування інфільтрату.

Провідне місце у лікуванні актиномікозу займають антибіотики. Традиційна терапія актиномікозу включає внутрішньовенне введення пеніциліну.

Вводиться антибіотик у дозі 18– 24 мільйони ОД щодня протягом 2-6 тижнів, з наступним пероральним прийомом пеніциліну, амоксициліну або ампіциліну протягом 6-12 місяців.

У легших випадках, зокрема при шийно-щелепно-лицевому актиномікозі, досить менш інтенсивне лікування короткими курсами антибактеріальної терапії. Які методи лікування актиномікозу застосовують разом з антибіотикотерапією, читайте далі на estet-portal.com. Є досвід ефективного короткострокового лікування актиномікозу іміпенемом протягом 6-10 тижнів і цефтріаксоном щодня протягом 3 тижнів. Антимікробну терапію продовжують деякий час після зникнення симптоматики для запобігання рецидиву.

Групи антибактеріальних препаратів, які найчастіше використовуються при лікуванні актиномікозу:

  • тетрацикліни;
  • пеніциліни;
  • карбопенеми;
  • лінкозаміни;
  • аміноглікозиди;
  • цефалоспорини.

osnovnye-aspekty-i-metody-lecheniya-aktinomikoza

Лікування актиномікозу при підвищеній резистентності до антибактеріальних препаратів

При лікуванні актиномікозу також необхідно враховувати патогенну мікрофлору, що приєднується, яка може виявляти підвищену резистентність до антибіотиків, що пояснюється тривалим попереднім застосуванням різних хіміопрепаратів.

З метою впливу на супутню флору в лікуванні актиномікозу використовують метронідазол, добрий протизапальний ефект показує застосування сульфаніламідних препаратів.

При приєднанні мікотичної інфекції призначають протигрибкові препарати: флуконазол, ітраконазол, тербінафін, кетоконазол та ін.

Імунокорегуючі засоби. Для корекції імунодефіциту показаний діуцифон всередину — по 0,1 г 3 рази на день або внутрішньом'язово у вигляді 5%-го розчину по 5 мл через день протягом 3-4 тижнів. Добре зарекомендував себе імунокорегуючий препарат циклоферон — 2 мл внутрішньом'язово через день, 10 днів.

Характеристика основних методів лікування актиномікозу

Загальнозміцнювальна терапія стимулює реактивність організму та підвищує ефективність імунотерапії. Дезінтоксикаційна терапія проводиться внутрішньовенними розчинами гемодезу, 5% розчином глюкози та ін. З метою активації регенерації застосовується аутогемотерапія — щотижня, всього на курс 3-4 переливання. Вітаміни призначають у середньотерапевтичних дозах.

До основних методів лікування актиномікозу відносяться:

Імунотерапія актинолізатом сприяє накопиченню специфічних імунних тіл та покращує результати лікування, дозволяючи знизити обсяг антибактеріальних засобів та уникнути небажаних побічних впливів. Актинолізат вводять внутрішньом'язово 2 рази на тиждень по 3 мл, на курс 25 ін'єкцій, курси повторюють 2-3 рази з інтервалом в 1 місяць.

В якості місцевої терапії показано мазеве лікування актиномікозу з антибактеріальними препаратами зазначених груп, промивання свищів розчинами антисептиків, препаратами фуранового типу, введення 1%, 2%, 5% спиртового розчину йоду, які сприяють очищенню актиномікозних вогнищ та ліквідації. /p>

Фізіотерапевтичні процедури. У стадії формування вогнища проводять електрофорез кальцію хлориду та димедролу. Після розтину осередків при залишкових інфільтратах призначають електрофорез йоду, лідази, флюкторизацію. Ультразвук застосовується безпосередньо на область вогнища ураження за загальноприйнятою схемою протягом 12-25 днів (залежно від стану хворого та вогнища ураження) з інтервалами в 3-4 місяці.

Хірургічне лікування актиномікозу проводиться на тлі консервативної терапії і полягає в радикальному висіченні вогнищ ураження в межах мабуть здорових тканин. При неможливості проведення радикальної операції (наприклад, при шийно-щелепно-лицевому актиномікозі) показано розтин і дренування вогнищ. абсцесу.

Таким чином, актиномікоз, відрізняється різноманіттям локалізацій і клінічних проявів, потрібно своєчасно діагностувати і можливо ефективно лікувати, знаючи закономірності патогенетичного розвитку, факторів інфікування, що спричиняють, характеристик збудників і методів лікування актиномікозу.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити