Організм людини – це складний механізм, продуманий до найдрібніших деталей. Робота всіх систем в ньому пов'язана один з одним, кожен орган має своїх &помічників» - Спеціальні структури, що допомагають виконувати йому свою функцію, і патологія будь-якої з них обов'язково відбивається на роботі всього організму. Нирки є одним із найважливіших органів в організмі людини. Цей парний орган оточений волокнистою капсулою та навколонирковою клітковиною. У відповідь на запальні процеси ниркової паренхіми може розвиватися патологія ниркової капсули, яка називається перинефритом.
Клінічна картина та методи лікування перинефриту
Перинефрит, як правило, є вторинним захворюванням, яке виникає на тлі пієлонефриту, піонефрозу, карбункулу або абсцесу нирки. Патологічний процес може бути одностороннім чи двостороннім. Розрізняють дві форми перинефриту: ексудативний та продуктивний. У першому випадку між фіброзною капсулою та нирковою паренхімою накопичується ексудат, який може нагноюватися. При продуктивному перинефриті відбувається потовщення волокнистої капсули, яка зморщується та зумовлює атрофію ниркових клубочків та канальців нефронів. У будь-якому випадку захворювання може бути вкрай небезпечним для пацієнта.
Перінефрит:
- клінічна картина перинефриту: характерні симптоми;
- лабораторні та інструментальні методи діагностики перинефриту;
- консервативні та хірургічні методи лікування перинефриту.
Клінічна картина перинефриту: характерні симптоми
Клінічна картина перинефриту залежить від того, яка форма захворювання діагностована у пацієнта. Для ексудативного перинефриту характерні такі симптоми:
- загальна слабкість організму;
- фебрильна температура тіла та озноб;
- нудота та відсутність апетиту;
- напруга м'язів черевної стінки під час пальпації нирок;
- позитивний симптом Пастернацького.
Продуктивний перинефрит починається поступово і характеризується появою таких симптомів:
- тупий постійний біль у ділянці нирок;
- іноді септична лихоманка та озноб;
- при пальпації нирка болісна, має гладку поверхню;
- симптом Пастернацького позитивний.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики перинефриту
Діагностика перинефриту ґрунтується на зіставленні скарг пацієнта, симптомів захворювання, а також даних лабораторних та інструментальних методів досліджень. Склад сечі за цієї патології не змінюється, патологічні елементи не визначаються. У крові відзначається лейкоцитоз, підвищення ШОЕ та анемія. На оглядових рентгенограмах не визначається тінь поперекового м'яза, нирка іноді чітко контурується. На екскреторних урограмах спостерігається зменшення дихальних екскурсій на висоті вдиху та видиху, а також ортостатичний зміщення нирки. Функція нирки при перінефриті також знижується. Диференціальну діагностику захворювання проводять насамперед із паранефритом.
Консервативні та хірургічні методи лікування перинефриту
Вибір методу лікування перинефриту залежить від форми захворювання. При ексудативному перинефриті проводиться оперативне втручання – декапсуляція, розтин та дренування абсцесів, а також нефростомія при порушенні відтоку сечі. Консервативна терапія можлива при продуктивному перинефриті та передбачає призначення інтенсивної протизапальної терапії. Якщо у нирці виявлено необоротні зміни – проводять нефректомію. Прогноз захворювання залежить від того, наскільки своєчасно розпочато лікування. При гострому перинефриті прогноз покращує якомога раніше виконана операція, а хронічний процес має тривалий та стійкий перебіг. Своєчасне лікування гнійно-запальних процесів нирок допомагає запобігти розвитку перинефриту.
Поділіться:
Додати коментар