Прогулянки босоніж травою чи набережною розглядаються як вид романтичного побачення. Але ніхто не розглядає цей процес як спосіб підчепити інфекцію шкіри. Адже при пораненні шкіри найменшим предметом на шкірі з'являється рана – вхідні ворота для інфекції. Крім бактерій, яких усі бояться під час поранення, є ще й гриби, які також можуть проникати в рану на шкірі та провокувати розвиток захворювань. Патологічний процес, який з'являється внаслідок проникнення в рану грибів, і те, що він утворює, називається міцетомом.
Міцетому ще називають мадурською стопою, мадуромікозом, мадуроміцетомою. Цей патологічний процес є неконтагіозним захворюванням, при якому характерне утворення на стопі або кисті безболісного інфільтрату з обмеженими краями з одного боку. В результаті деформуються кінцівки.
Чим провокується міцетом? Процеси, що відбуваються в рані
Міцетоми ділять на 2 типи:
- Еуміцетома – викликається справжніми грибами.
- Актиноміцетома – розвивається при розмноженні актиноміцет.
Перші випадки захворювання на міцетому були описані в середині ХІХ століття в індійській провінції Мадура
Міцетома провокується понад 20 видами грибів - сапрофітів, які мешкають у ґрунті та на рослинах. Актиномікотичну міцетому викликають 6 різновидів міцеліарних або нитчастих бактерій. При цьому формуються нориці, гранульоми, йде процес виділення друзів, у патологічний процес залучається кісткова тканина. Друзи можуть бути різних кольорів, і це залежить від збудника. При ушкодженні шкірного покриву збудник потрапляє у рану при зіткненні з інфікованим агентом. При цьому локалізація міцетом залежить від вхідних воріт. Найчастіша локалізація міцетоми – це стопи та кисті. Пізніше процес має тенденцію до поширення на підшкірну клітковину, кістки та сполучну тканину.
Клінічна картина інфекції шкіри грибами
Інкубаційний період коливається та становить від 1 місяця до 1 року. У початкових стадіях вогнище поразки безболісне. Процес завжди односторонній. Первинний елемент захворювання – вузлик. Він має схильність до збільшення та абсцедування. При цьому в процес втягуються прилеглі тканини-м'язи, фасції та кістки. Внаслідок цього формуються мікроабсцеси, з'являються осередки фіброзування тканини. З'являється набряк, що охоплює всю уражену кисть або стопу. При цьому дуже порушується кровообіг і лімфовідтікання в кінцівки. Шкіра на поверхні має багряно-синюшний відтінок, стоншується. При інфекції шкіри утворюється дуже багато підшкірних вузлів та нориць. Веррукозні елементи і вузли покриваються виразками, з'являються свищеві ходи. Ці ходи мають кров'яно-гнійне відділення. При всіх цих процесах опорна функція ураженої кінцівки тривалий час залишається незміненою, але можливий розвиток остеомієліту, тендиніту та реактивного артриту. У цьому пацієнт відчуває спочатку скутість у суглобі, і потім відбувається порушення функціонування суглоба. При цій картині на рентгенограмі можна побачити характерні «пробойникові отвори».
У клінічному перебігу еуміцетоми кісткова деструкція спостерігається набагато рідше, перебіг більш сприятливий.
Етапи діагностики та методи лікування міцетом
Для діагностики беруть відокремлюване зі свищових ходів або біоптат. Можливість визначити збудника залежить від давності нориці. Для виділення культури використовують середовище Левенштейна-Йенсена і культивують протягом 10 днів.При гістологічному дослідженні біоптату або післяопераційного матеріалу виявляють мікроабсцеси. У центрі їх знаходяться друзі, які оточені еозинофільною зоною.
Міцетому диференціюють від хронічного артриту, хронічного остеомієліту, бактеріальної міцетоми, ботріомікозу, пухлин, холодного абсцесу, флегмони, постін'єкційного інфільтрату.
Комплексне лікування актиномікотичної міцетоми включає:
- антибіотикотерапію,
- призначення ангіопротекторів,
- імунотерапію,
- симптоматичне лікування,
- застосування дезінтоксикаційних засобів за показаннями,
- ультразвукову терапію з йодидом калій в імпульсному режимі (теплові фізіопроцедури протипоказані),
- промивання свищевих ходів розчином антисептиків з перекисом водню,
- хірургічне лікування - радикальне висічення гранульом та вузлів або паліативне розтин та дренування абсцедуючих ділянок.
Особливість лікування еуміцетів (цвілева міцетома) – у заміні антибіотикотерапії тривалим застосуванням антимікотиків (по 3-9 місяців), антибіотики застосовуються лише при приєднанні вторинної інфекції. В іншому тактика лікування така сама, як при актиномікотичній міцетомі.
Для уникнення зараження міцетомою важливо дотримуватися особистих правил гігієни, уникати травм шкіри. При появі порізів, уколів, мацерацій та інших пошкоджень шкіри потрібно відразу обробити їх антисептиком.
Поділіться:
Додати коментар