Гіперактивний сечовий міхур – це цілий симптомокомплекс порушень сечовипускання. Найчастіше ця патологія проявляється ургентними позивами до сечовиділення. Ця проблема останніми роками стає все більш актуальною, адже, як показує статистика, поширеність порушень сечовипускання, особливо у жінок, постійно зростає.
Цей стан не несе загрози життю, проте є серйозною соціальною проблемою. Людина з мимовільними позивами до сечовипускання змушена бути прив'язаною до вбиральні і постійно відчуває сором.
На estet-portal.com читайте чому виникає синдром гіперактивного сечового міхура, а також найбільш ефективні методи лікування цього стану.
Основні прояви синдрому гіперактивного сечового міхура
Клінічно гіперактивність сечового міхура найчастіше проявляється такими симптомами:
• імперативними позивами до сечовиділення;
• нетримання сечі;
• ніктурією;
• частим сечовипусканням.
У разі появи ургентного позову до сечовипускання у хворого є можливість встигнути в туалет вчасно, проте дуже часто при цьому захворюванні виділення сечі відбувається мимоволі, що ставить людину в дуже незручне становище. У зв'язку з цим лікування гіперактивного сечового міхура дозволяє позбавити людину не тільки фізичної проблеми, але й постійного психологічного тиску і напруги.
Нетримання сечі у жінок: чому це виникає
Основні патологічні зміни при гіперактивному сечовому міхурі
При заповненні сечового міхура, від нього виходить нервовий імпульс, який сигналізує про потребу в спорожненні органу, і як наслідок відбувається сечовипускання шляхом скорочення м'язів міхура та розслаблення сфінктера уретри.
При гіперактивному сечовому міхурі скорочення міхурових м'язів відбувається спонтанно, навіть за недостатнього його наповнення. Це мимовільне скорочення створює необхідність постійного сечовипускання.
Кілька факторів можуть викликати гіперактивність сечового міхура, у тому числі:
• неврологічні розлади;
• цукровий діабет;
• інфекції сечовивідних шляхів;
• фактори, які перешкоджають відтоку сечі – збільшення простати, запори тощо;
• надмірне споживання кофеїну або алкоголю.
Найактуальніші статті читайте у Facebook!
Таким чином, для профілактики гіперактивного сечового міхура необхідно дотримуватися здорового способу життя, контролювати вагу, а також своєчасно проводити лікування захворювань сечостатевої системи.
Сучасні підходи до лікування гіперактивного сечового міхура
Для встановлення діагнозу гіперактивного сечового міхура проводиться вивчення уродінаміки.
Уродинаміка при гіперактивному сечовому міхурі характеризується гіперактивністю детрузора у фазу наповнення сечового міхура.
Таким чином, для ефективного лікування цього стану необхідно впливати саме на м'язи, що випорожнюють сечовий міхур.
Для цього застосовуються медикаментозні препарати:
• знижуючі стимуляцію детрузора – М-холіноблокатори;
• знижувальні чутливість м'язів сечового міхура – ін'єкції ботулотоксину;
• зменшуючі утворення сечі – аналоги вазопресину.
Регулярні тренування, поведінкова терапія в комбінації з медикаментозним лікуванням дає можливість пацієнтам не відчувати щоденний дискомфорт, постійно прив'язаних до вбиральні.
Вам також може бути цікаво: Міжнародні рекомендації з лікування гіперактивного сечового міхура
Поділіться:
Додати коментар