Незважаючи на те, що вірус простого герпесу дає дуже характерну симптоматику, лікарям часто важко у його діагностиці. За даними зарубіжних дослідників, приблизно в 60% випадків, коли у пацієнта є герпетична інфекція, хвороба так і залишається нерозпізнаною. Це означає, що пацієнт не отримує адекватної терапії захворювання, що посилює його страждання, а інфекція набуває широкого поширення. Небезпеки, які несе для здоров'я вірус простого герпесу, можна запобігти, якщо знати симптоми його прояву.
Вірус простого герпесу, його діагностика та лікування залишаються актуальною проблемою клінічної практики, незважаючи на те, що це захворювання відоме з давнини, і з часів Гіппократа лікарі намагаються знайти спосіб зупинити і приборкати «повзучу» інфекцію з симптомами «застуди на губах».
Герпетична інфекція надзвичайно поширена у світі, за даними ВООЗ інфікованість нею населення практично наближається до 100%, причому кожен п'ятий страждає на рецидивуючі форми. Занепокоєння у лікарів інфекція викликає через те, що захворювання, яке викликається вірусом герпесу, часто рецидивує і викликає ускладнення, значно знижує якість життя пацієнтів.
Особливості та прояви вірусу простого герпесу
Окрім 1 типу вірусу простого герпесу (ВПГ-1), який найчастіше відповідальний за висипання на обличчі, занепокоєння у лікарів викликає 2 тип (ВПГ-2), що викликає генітальний герпес. Деякі зарубіжні джерела свідчать, що в структурі ІПСШ генітальний герпес є найпоширенішою інфекцією та найчастішою причиною розвитку генітальних виразок, фактором ризику передачі ВІЛ.
Раніше передбачалося, що ВПГ-1 вражає виключно орофасциальну область, а ВПГ – – лише зовнішні статеві органи. Однак останні наукові дані говорять про те, що обидва віруси можуть викликати гострі та рецидивні форми захворювання як в оральній, так і в генітальній ділянці. Тим не менш, ВПГ-2 все ж таки більше корелює з сексуальною активністю і викликає орофасціальний герпес тільки в 10-20% випадків. При цьому у молодих жінок (16-20 років) у половині випадків первинний генітальний герпес був спровокований ВПГ-1.
Симптоми вірусу простого герпесу та причини рецидивів
Основні шляхи зараження вірусом простого герпесу – це повітряно-краплинний та статевий. Вірус проникає в організм через шкірні покриви або слизові оболонки, далі гематогенним шляхом потрапляє в хребетні ганглії, де залишається довічно. При первинному інфікуванні відбувається реплікація вірусу в місці його проникнення, зазвичай зараження не супроводжується яскравими клінічними проявами, але іноді первинний герпес має гостру течію.
Найчастіше первинний герпес проявляється як гінгівостоматит на слизовій оболонці ротоглотки виникають безліч бульбашок, які швидко лопаються, залишаючи після себе ерозії, а потім покриваються білуватим нальотом. Ерозії дуже болючі, слизова оболонка порожнини рота і ясна набрякають і запалюються, так що пацієнту стає важко не тільки їсти або пити, але навіть ковтати. Поступово гостре запалення стихає, ерозії гояться від периферії до центру, регрес висипань настає через 2-3 тижні, а інфекція перетворюється на латентну форму. У разі зниження імунітету через різні несприятливі фактори можуть виникати рецидиви захворювання з періодичністю від декількох тижнів до декількох років.
Причини виникнення рецидивів простого герпесу можуть бути такі:
- зниження імунітету пацієнта;
- переохолодження або надмірна дія УФ-опромінення;
- стреси, нервові розлади, підвищене фізичне навантаження;
- коливання гормональних ритмів;
- травматизація шкіри під час проведення інвазивних косметологічних процедур.
Улюблена локалізація рецидивуючого простого герпесу – область червоної облямівки губ, присінка носа, підборіддя, періоральна область. Якщо інфекція вражає область геніталій, то nbsp; висипання з'являються у жінок – на лобку, в області вульви та в промежині, а у чоловіків –; в області стовбура статевого члена, на головці, борозні заголовки, внутрішньому листку крайньої плоті. У жінок рецидиви часто збігаються із менструальним циклом. Бульбашки швидко розкриваються, але довго не гояться.
Захворювання починається з суб'єктивних відчуттів сверблячки, поколювання, печіння, все це може супроводжуватися почуттям розбитості та слабкості, ознобом та головним болем. Через день-два в зоні суб'єктивних відчуттів проявляється еритема, невелика набряклість, на тлі якої групуються дрібні бульбашки з прозорим вмістом, який пізніше каламутніє. Через кілька днів, а іноді й раніше, бульбашки перетворюються на ерозії, покриваються серозними скоринками і приблизно через тиждень відриваються, залишаючи буру пляму, яка проходить за тиждень-два.
Важкий перебіг герпетичної інфекції може супроводжуватися лімфаденітом, симптомами ураження периферичної нервової системи, суглобовими болями, шлунково-кишковими розладами, а шкірні прояви можуть залишати по собі рубчики.
Терапія захворювань, викликаних вірусом простого герпесу
Тактика лікування спрямована, перш за все, на усунення рецидивів захворювання та на зниження ризику передачі інфекції, а стратегія визначається тяжкістю симптомів, частотою рецидивів, станом імунітету хворого, наявністю супутніх захворювань.
Препаратами вибору у лікуванні герпетичної інфекції є ациклічні нуклеозиди, які ефективно блокують реплікацію вірусу. Зазвичай їх призначають за двома схемами:
епізодична системна терапія – проводиться при рецидивах у першу добу прояви хвороби;
супресивна терапія – має превентивну дію та призначається на строк від 6 місяців до року.
Супресивна терапія зазвичай рекомендується при частих рецидивах вірусу простого герпесу та при тривалих важких епізодах захворювання. Дослідження показали, що така терапія у 80% випадків запобігає рецидивам герпесу і наполовину знижує ризик передачі інфекції статевому партнеру.
Поділіться:
Додати коментар