Мікрохірургічні техніки належать до одним із найскладніших видів хірургічних втручань. У пластичній хірургії мікрохірургічні техніки є воістину ювелірною роботою, яка під силу далеко не кожному фахівцю. На VII науково-практичній міжнародній конференції «Складні випадки у пластичній хірургії», що проходила у Києві, доповідь на тему «Мікрохірургічна реконструкція тканин» представив кандидат медичних наук, президент Вірменської асоціації пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії Оганесян Армен Рафаєлович. Для читачів estet-portal.com пластичний хірург розповів про особливості мікрохірургічної реконструкції тканин.
Армене Рафаєловичу, розкажіть нашим читачам, чи проводяться подібні заходи у Вірменії?
Так, безумовно. Починаючи з 2006 року ми організували Асоціацію пластичних хірургів Вірменії, і раз на два роки у нас проводяться міжнародні конгреси. Вони приблизно такого ж формату, завжди буває багато гостей, обговорюються всі питання та актуальні проблеми пластичної хірургії, естетичної медицини та реконструктивної хірургії. Василь Васильович щоразу приїжджає до нас, він один із наших почесних гостей, завжди виступає з дуже цікавими та насиченими лекціями, тож все взаємно.
На Вашу думку, на якому рівні знаходиться пластична хірургія в Україні?
У пострадянському просторі приблизно однакова ситуація, бо пластична хірургія почала розвиватися з початку 80-х років. Звичайно, деякі елементи робилися і в 70-ті роки, але спеціальність почала зароджуватися з початку 80-х.
Україна – це європейська країна з великим населенням, і територія України розвинена рівномірно, тому що і у східній частині, і у західній частині багато великих міст.
І тому, у всіх містах, я знаю, що є хороші центри, хороші лікарі, хороші фахівці, а це означає, що загалом в Україні ця спеціальність добре поставлена та розвивається. Я в курсі, що є проблеми з навчанням, тому що дуже важливо здобути хорошу освіту, але ці питання теж вирішуються. Такі самі проблеми були і в Росії, і в Казахстані, і в Україні. Маючи добрих фахівців, тим більше університетських викладачів, це питання теж, згодом, потихеньку вирішиться.
Ви виступаєте з доповіддю «Мікрохірургічна реконструкція тканин». Розкажіть нашим читачам, у чому головна складність таких операцій?
Хворі, які зрештою йдуть на мікрохірургічну реконструкцію тканин, вони не прості хворі, а складні. Мікрохірургічна реконструкція потрібна у тих випадках, коли є великі дефекти функціональних та анатомічних структур, без заміщення яких відновлення функції, а іноді навіть збереження, якщо це на кінцівках, просто неможливе. Тобто це досить складний контингент хворих, яких треба лікувати. Дуже часто доводиться працювати з суміжними фахівцями, тому що дефекти можуть бути травматичного генезу, після онкологічних операцій, якісь вроджені проблеми, посттравматичні. Ми часто працюємо спільно з нейрохірургами, щелепно-лицьовими хірургами, урологами. Такі об'ємні складні операції можуть виконуватися тільки у великих багатопрофільних центрах, де багато фахівців, різні відділення,
У яких випадках для реконструкції тканин слід застосовувати мікрохірургічні техніки?
У виняткових випадках, тільки тоді, коли всі інші види аутопластики непридатні або результат буде гіршим, тому що це найскладніші операції у плані виконання. Це високотехнологічні операції, тому вони вимагають спеціальної підготовки, обладнання та кадрів і проводяться лише у рідкісних випадках.
З чим пов'язана неможливість проведення операції іншим методом?
Якщо дефект дуже великий за площею, або дефект залучені відразу кілька структур, або радикальне видалення пухлини потребує широкого висічення, після чого утворюються великі тканинні дефекти. Тобто якщо не мати цей метод на озброєнні, часто операції просто не виконують.
Що для Вас означає участь у сьогоднішній конференції?
Такі наукові форуми, у будь-якому разі, дуже вітаються, бо вчитись треба завжди. Завжди є що подивитися, що знайти, що дізнатися, треба і себе показати, та інших подивитися, завжди є що перейняти у фахівців.
Дуже важливі такі заходи для молодих лікарів, для початківців, тому що вони повинні бачити, чого треба прагнути, чого треба йти.
Це просте людське спілкування, це можливість ще раз побачити свого старого товариша, колегу, поспілкуватися, це дуже важливо для того, щоб інтегруватися у цей процес, адже він не має жодних меж. Наука, медицина не має меж, треба завжди бути у кооперації, треба працювати разом, разом.
Поділіться:
Додати коментар