Незвичайна друга назва метаболічного синдрому − «смертельний квартет», обумовлено тим, що хвороба має чотири основні прояви:
- підвищення рівня артеріального тиску;
- ожиріння та надмірна вага;
- підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у крові;
- цукровий діабет другого ступеня, порушення толерантності до глюкози та інсулінорезистентність.
Тому, метаболічний синдром − проблема, що викликає великий інтерес як ендокринологів, кардіологів, так і терапевтів, дієтологів та інших фахівців.
Дізнайтесь у статті на estet-portal.com про патогенез метаболічного синдрому та основних підходах до терапії даного захворювання.
- Головні складові метаболічного синдрому
- Інсулінорезистентність як специфічне порушення метаболічного синдрому
- Терапія метаболічного синдромуа
Головні складові метаболічного синдрому
Метаболічний синдром Х, як окреме поняття, ввів у наукову термінологію під назвою «метаболічний три-синдром» (trisyndrome metabolique) JP Camus у 1966 р. >
«Синдром достатку» − таку назву цього синдрому дали H. Mehnert та H. Kuhlmann у 1968 р.
Пізніше цей комплекс порушень отримав назву «метаболічний синдром».
Читайте нас у Instagram!
Нові дані, отримані під час вивчення патогенезу метаболічного синдрому, дозволили виділити такі складові:
- Інсулінорезистентність (зниження інсулінозалежної утилізації глюкози тканинами).
- Гіперінсулінемія (компенсаторний механізм).
- Порушення толерантності до глюкози, пізніше − порушення вуглеводного обміну (гіперглікемія натще> 5,5 ммоль/л).
- Абдомінальне ожиріння (ІМТ> 25 кг/м2 у жінок та>27 кг/м2 у чоловіків).
- Гіпертригліцеридемія (> 2,2 ммоль/л).
- Низький рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) (
Міжнародні рекомендації щодо лікування ожиріння у дітей
- Артеріальна гіпертензія (140/90 мм рт. ст.).
- Ішемічна хвороба серця (ІХС).
- Мікроальбумінурія.
- Гіперурикемія (> 0,383 ммоль/л).
- Зниження фібринолітичної активності крові.
- Гіперлептинемія та резистентність до лептину.
Примітка: концентрація глюкози в крові наведена в цілісній капілярній крові, концентрація ліпідів та сечової ї кислоти - у плазмі крові.
Інсулінорезистентність як специфічне порушення метаболічного синдрому
Первинна інсулінорезистентність становить патофізіологічну основу метаболічного синдрому та подальших порушень, які відіграють провідну роль у патогенезі гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та інсуліннезалежного цукрового діабету (II типу).
Інсулінорезистентність − первинне селективне та специфічне порушення біологічної дії інсуліну, що супроводжується зниженням засвоєння глюкози тканинами (переважно скелетними м'язами), та призводить до хронічної компенсаторної гіперінсулінемиі.
Факторами ризику розвитку інсулінорезистентності є: генетична схильність, ожиріння, гіподинамія, літній вік.
Терапія метаболічного синдрому
У лікуванні хворих на метаболічний синдром підвищений інтерес викликає питання про можливість впливу на тканинну інсулінорезистентність та гіперінсулінемію − загальні механізми, які зумовлюють цю патологію.
Теоретично не виключається, що покращення тканинної чутливості до інсуліну та зменшення хронічної гіперінсулінемії, принаймні у осіб без виражених проявів артеріальної гіпертензії, атеросклерозу або діабету 2 типу, здатні розірвати «порочне коло»
Як рівень кортизолу впливає на якість життя людини
Інсулінорезистентним особам, незалежно від наявності або відсутності у них виражених клінічних проявів зазначених захворювань, слід обов'язково проводити профілактичні чи лікувальні заходи.
З огляду на необхідність застосування антигіпертензивних, антиангінальних та інших серцево-судинних препаратів у інсулінорезистентних хворих, перевагу потрібно надавати тим, які покращують тканинну чутливість до інсуліну та толерантність до вуглеводів. /p>
Відомим у сучасній медицині препаратом, що впливає на кілька ланок патогенезу метаболічного синдрому Х, є метформін:
- підвищує спорідненість інсулінових рецепторів до інсуліну;
- підсилює фосфорилювання;
- нормалізує активність тирозинкінази інсулінових рецепторів;
- підсилює пострецепторну передачу інсулінового сигналу та транслокацію транспортерів глюкози;
- збільшує синтез глікогену в м'язах;
- знижує базальну гіперінсулінемію;
- нормалізує 1 фазу секреції інсуліну;
- знижує базальний рівень вищих жирних кислот;
- пригнічує продукцію глюкози печінкою;
- збільшує період напіврозпаду інсуліну;
- пригнічує ефекти глюкагону в печінці;
- уповільнює абсорбцію глюкози та збільшує її утилізацію в кишечнику.
Які ефекти може надати гормональну терапію тестостероном у жінки
- проявляє також гіполіпідемічну дію (знижує рівень тригліцеридів, пригнічує синтез основних ферментів синтезу холестерину, пригнічує ліполіз, підвищує рівень ЛПВЩ);
- нормалізує стан системи згортання крові (знижує агрегацію тромбоцитів, рівень тромбоксану, бета-тромбоглобуліну, VIII фактора згортання крові);
- активує процеси фібринолізу.
Додати коментар