Найкраща ринопластика: практичні рекомендації хірургам

Будь-який напрямок сучасної хірургії – це дуже важка робота, результат якої практично завжди досить складно передбачити. Перед проведенням оперативного втручання лікар приділяє дуже багато уваги передопераційному плануванню, яке включає збір анамнезу, огляд пацієнта і застосування різних методів діагностики, а також оцінку ризиків і прогнозування результатів операції.

Але в процесі втручання може статися будь-що, і будь-яка непередбачена ситуація може вплинути на результат операції та її результати. Практичні рекомендації для пластичних хірургів допоможуть провести кращу ринопластику та досягти максимально добрих результатів для пацієнта.

Прості поради як зробити кращу ринопластику

Проводити ринопластику можуть лише висококваліфіковані хірурги, які володіють достатніми знаннями та навичками для такого технічно складного оперативного втручання. Безліч факторів впливає на остаточний результат операції, які обов'язково потрібно враховувати хірургу, що оперує.

Краща ринопластика може бути виконана тільки в тому випадку, якщо хірург враховує навіть найменші нюанси операції.

Практичні рекомендації щодо кращої ринопластики:

Вигляд у профіль є основою для правильної оцінки зовнішнього вигляду носа і, відповідно, обсягу оперативного втручання. Особливо важливо оцінювати у профіль довгі носи з горбинкою.
Для того щоб попередити попадання крові з пошкоджених під час операції судин у трахею та легені пацієнта, операцію необхідно проводити під ендотрахеальним наркозом.
Важливим моментом для проведення кращої ринопластики є подовження укороченої вуздечки верхньої губи, що необхідно для надання переходу «колумела-верхня губа» більш естетичного вигляду.
Важливо мінімізувати кількість розрізів усередині носа, оскільки це скорочує реабілітаційний період та зменшує можливі проблеми з диханням.
Видалення викривлених ділянок перегородки носа необхідно проводити консервативно, зберігаючи смугу хрящової тканини шириною не менше 10 мм в області спинки носа та каудальної частини перегородки. За рахунок цього знижується ризик виникнення кровотечі у післяопераційному періоді та зменшується тривалість відновлювального періоду.
У каудальній частині перегородки носа необхідно проводити консервативну корекцію та незначне за обсягом видалення тканин, що допоможе запобігти зайвій ротації кінчика носа у післяопераційному періоді.
При корекції крільних хрящів необхідно зберігати інтактну смугу шириною не менше ніж у 4 мм, а також арки та безперервність хрящів.
Шви в області кінчика носа необхідно виконувати матеріалом, що розсмоктується, тому що в іншому випадку можливе надмірне утворення рубцевої тканини.
Для проведення кращої ринопластики важливо оцінювати обсяг видалення тканин на спинці носа тільки після ротації його кінчика та надання йому потрібної форми.
Роботу зі спинкою носа можна розпочинати лише після формування кінчика носа.
До формування екстостів може призводити робота з рашпілем, який залишає багато уривків окістя та залишків кісткової тканини, тому роботу з цим інструментом необхідно обмежити. Чистий зріз тканин залишають остеом або скальпелем.
Для звуження спинки носа немає необхідності у проведенні медіальної остеотомії, цілком достатньо латеральної остеотомії з подальшою інфрактурою.
Для максимальної природності результату не варто робити профільну лінію носа ідеально прямою, краще робити незначний акцент в області кінчика носа.
Необхідно уникати будь-яких гострих кутів і на хрящовій та кістковій тканині, оскільки у післяопераційному періоді вони можуть бути помітні під шкірою.
При накладанні гіпсової пов'язки важливо встановлювати між нею та шкірою носа прошарок з тканинного або паперового пластиру.

Дотримуйтесь цих простих рекомендацій, щоб провести кращу ринопластику та забезпечити пацієнтові максимально добрий результат.

Такі прості, але важливі поради повинні завжди залишатися в пам'яті будь-якого, навіть найдосвідченішого пластичного хірурга, який виконує ринопластику.