Гостра реакція шкіри у вигляді висипу, бульбашок і кірки, еритеми та набряків може бути обумовлена ​​у пацієнта лікарською фоточутливістю - прийомом деяких лікарських засобів, які у поєднанні з ультрафіолетовим опроміненням викликають серйозні дерматологічні прояви. Щороку до списку ліків, здатних викликати шкірні реакції, додаються нові препарати, тому лікарям загальної практики необхідні ґрунтовні знання щодо потенційно фотосенсибілізуючих препаратів.

Лікарська фоточутливість - це побічна шкірна реакція на взаємодію у шкірі хімічної речовини (ліки) та неіонізуючого електромагнітного випромінювання (світла). Лікарський сенсибілізатор може досягти шкіри після місцевого застосування або системного прийому через травну систему. Термін “ліки” в даному випадку стосується не тільки хімікатів, що застосовуються з терапевтичною метою, але також косметики, харчових консервантів, сільськогосподарських та промислових речовин.

Реакції лікарської фоточутливості поділяються на два типи – фотоалергічні та фототоксичні.

Лікарська фотоалергія передбачає імунологічну реакцію. Шкірна реакція викликається світлом, та її патогенез нагадує патогенез алергічного контактного дерматиту. Ліки в шкірі поглинають фотони, а потім перетворюються на стабільний або нестабільний фотопродукт, який взаємодіє з білком, утворюючи повний антиген.

Фототоксична реакція нагадує реакцію подразнення. Вона виникає у 100% населення з високим ступенем ймовірності, якщо призначити достатні дози ліків і є світло відповідної довжини хвилі. Оскільки будь-які ліки можуть активуватися світлом зі специфічною довжиною хвилі спектра поглинання, реакція фоточутливості характеризується специфічним спектром дії. Спектр дії фоточутливої ​​реакції найчастіше знаходиться у діапазоні ультрафіолетового випромінювання А (УФА).

Клінічні характеристики та перебіг

Фотоалергічні лікарські реакції

Такі реакції зустрічаються набагато рідше, ніж фототоксичні. Фотоалергія виникає лише у раніше сенсибілізованих осіб. Шкірні висипання зазвичай з'являються через 48 годин після взаємодії між хімікатами та світлом. Зазвичай фотоалергічні лікарські реакції клінічно характеризуються екзематозною відповіддю, що нагадує звичайний алергічний контактний дерматит. Первинне вогнища – це везикули та бульбашки, за ними йдуть кірки та десквамація. Шкірні висипання зазвичай локалізуються на відкритих ділянках тіла та іноді захоплюють сусідні, закриті від впливу світла ділянки.

Клінічне протягом залежить від того, як довго фотосенсибілізатор знаходиться в шкірі, а також від можливих перехресних взаємодій з іншими фотосенсибілізаторами. Зазвичай ураження шкіри триває протягом 1 тижня після припинення прийому ліків. Однак іноді шкірна реакція персистує та стає хронічною (стійка світлова реакція).

Фототоксичні лікарські реакції

Клінічні ознаки обмежені виключно зоною, відкритою впливу світла (обличчя, вуха, область декольте, кисті, розгинальні поверхні передпліч). Реакція проявляється відразу після впливу УФА і характеризується почуттям печіння та хворобливості, еритемою, набряком або везикуляцією (як буває з деякими барвниками). Уповільнені реакції можуть виникнути іноді через 8-24 години після впливу світла.
Реакція на деякі фототоксичні ліки (наприклад, псоралени або олія бергамота) характеризуються вираженою гіперпігментацією.

Діагностика та загальні принципи лікування лікарської фоточутливості

Для чіткої оцінки етіологічної ролі сонячного світла слід провести ретельну оцінку зовнішнього вигляду висипів та їхнього зв'язку з впливом світла. Діагноз разом із спектром дії в деяких випадках можна сформулювати лише на підставі запису в анамнезі.

Анамнез також допомагає дізнатися:

  • латентний період між впливом світла та шкірною реакцією;
  • системно або місцево застосовувалися потенційно фотосенсибілізуючі ліки;
  • наявність членів сім'ї із захворюваннями фоточутливості.

Деякі ліки можуть викликати фотоалергічну та/або фототоксичну реакцію, а більшість системних ліків, що викликають фотоалергію, викликають також і фототоксичність (ці різні реакції не завжди можна клінічно відрізнити). Ймовірно, механізм дії в цьому випадку залежить від ліків і від доз УФ, а також від того, було прийнято ліки всередину або його застосовували місцево (наприклад, системні фотоалергічні реакції зустрічаються набагато рідше, ніж місцеві). Більше того, при тому самому потенціалі сенсибілізації ліки, які прописуються частіше, частіше виявляють свої сенсибілізуючі властивості, ніж ліки, які призначаються рідко.

Загальні принципи лікування лікарської фоточутливості

В якості першого головного кроку в лікуванні пацієнтів з лікарською фоточутливістю необхідно припинити вплив сенсибілізатора, або світла, або обох цих факторів. Оскільки світло контролювати важче, зазвичай усувають хімічну речовину.

Існує багато сенсибілізуючих ліків. До них відносяться антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби, діуретики, антимітотичні препарати, психіатричні ліки, аміодарон та похідні фібрикової кислоти. Крім того, місцева фотосенсибілізуюча дія має деякі аромати (наприклад, мускус, 6-метилкумарин, дубовий мох) і барвники (еозин, флуоресциновий барвник, метиленовий синій). Щороку до цього списку додаються нові препарати, тому лікарям загальної практики необхідні ґрунтовні знання щодо потенційно фотосенсибілізуючих препаратів.

Одних пацієнтів досить просто заспокоїти та підбадьорити, іншим може знадобитися місцеве лікування, таке як при інших запальних дерматозах: водні компреси, пом'якшувальні лосьйони та місцеві кортикостероїди. У деяких випадках потрібні високі дози кортикостероїдів або госпіталізація.

Проте навіть після відміни ліків екзогенні речовини можуть залишатися у шкірі протягом кількох тижнів. Пацієнти з хронічним фотодерматитом часто більше скаржаться на свербіж та втрату сну, ніж біль. Таким пацієнтам зазвичай допомагають седативні препарати. Крім того, пацієнтам слід дати рекомендації щодо частоти та способу застосування сонцезахисних засобів.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити