Запальні захворювання органів сечової системи становлять величезний відсоток серед усієї урологічної патології. Розвиток гнійно-запальних процесів у нирках призводить до деструктивних їх змін та серйозних порушень життєво важливих функцій. Одним із найгрізніших ускладнень патології нирок є ниркова недостатність. Але запальні процеси в нирках також мають властивість поширюватися на ниркову клітковину, викликаючи не менш серйозне ускладнення - паранефрит. Таке запалення при нирковій клітковині при неправильному терапевтичному підході може призвести до розвитку перитоніту та летального результату, але правильно лікування паранефриту допоможе уникнути подібних наслідків.
Методи діагностики та ефективного лікування паранефриту
Паранефрит – це запальний процес, який найчастіше розвивається як вторинне захворювання на тлі гнійно-запальних процесів нирок. При цьому захворюванні в нирковій клітковині під впливом патогенних бактерій розвиваються гнійні процеси, на ґрунті яких може формуватися і проривати в черевну порожнину абсцес. Діагностика паранефриту має бути спрямована на своєчасне виявлення захворювання та попередження утворення абсцесу. Лікування паранефриту може здійснюватися консервативним та хірургічним шляхом, залежно від етіології, тяжкості та поширеності патології.
Лікування паранефриту:
- які дослідження виконуються для діагностики паранефриту;
- основні консервативні методи лікування паранефриту;
- лікування паранефриту хірургічним шляхом: суть операції.
Які дослідження виконуються для діагностики паранефриту
Діагностику паранефриту слід починати з докладного збору анамнестичних даних, оскільки характерна клінічна картина та інформація про нещодавно перенесені захворювання нирок вже вказують на розвиток запалення в принирковій клітковині. Використовуються такі додаткові методи діагностики:
- рентгеноскопія – спостерігається зниження амплітуди екскурсії діафрагми на стороні поразки;
- оглядова урографія – візуалізується стертий контур поперекового м'яза, викривлення поперекового відділу хребта у бік ураження, зміна контурів нирки;
- ультразвукове дослідження – визначається інкапсульована порожнина, що містить рідину;
- при виконанні пункції навколониркової клітковини лікар отримує гній з області, що пунктується;
- КТ та МРТ дозволяють уточнити розмір та давність запального процесу.
Основні консервативні методи лікування паранефриту
Вибір методу лікування паранефриту залежить насамперед від тяжкості захворювання нирок, що спровокував це ускладнення. Консервативне лікування паранефриту можливе в тому випадку, якщо процес є інфільтративним та основне захворювання не є показанням до оперативного втручання. Пацієнту призначаються великі дози антибактеріальних препаратів з урахуванням чутливості збудників до них. Хороший ефект дає застосування консервативних методів загальнозміцнювальної та дезінтоксикаційної терапії, біогенних стимуляторів, переливання крові. Якщо на тлі консервативної терапії не зменшується больовий синдром, залишається обмеження рухливості хребта, а показники загального аналізу крові говорять про запальний процес, що триває – пацієнту показано оперативне втручання.
Лікування паранефриту хірургічним шляхом: суть операції
Хірургічне лікування паранефриту виконується наступним чином: за допомогою підреберної заочеревинної люмботомії відкривають заочеревинний простір, розсікають абсцес, що утворився в навколонирковій клітковині, і широко дренують його порожнину. Потім оголюють нирку та проводять ревізію навколониркового простору та гнійних порожнин з розсіченням усіх кишень навколониркової клітковини. Якщо паранефрит розвивався і натомість піонефрозу – необхідним обсягом оперативного втручання є нефректомія. Якщо у пацієнта було діагностовано хронічний паранефрит, при якому консервативна терапія була недостатньо ефективною – хірургічним шляхом видаляють склерозовану клітковину в ділянці воріт нирки, біляниркової миски та сечоводу. При своєчасному лікуванні паранефриту прогноз для пацієнта зазвичай сприятливий.
Поділіться:
Додати коментар