Термін «екзема» почали застосовувати ще за два століття до нашої ери, позначаючи їм будь-яке запальне ураження шкіри, яке супроводжувалося почервонінням та висипом. Тільки на початку 19 століття захворювання виділили як окрема нозологічна одиниця. Існує кілька основних форм екземи залежно від її етіології. Найбільший інтерес представляє ідіопатична екзема, причини виникнення якої остаточно не зрозумілі. Про особливості клінічного перебігу істинної екземи, її основні форми, а також основні методи лікування читайте на estet-portal.com у цій статті.
Основні клінічні особливості істинної екземи
Ідіопатична чи справжня екзема може вражати людей будь-якого віку. У гострий період захворювання характерна поява набрякової еритеми, а також мікровезикул, які згодом підсихають, утворюючи скоринки. Хронічна стадія істинної екземи характеризується лущенням та ущільненням шкіри за рахунок її інфільтрації. Головна ознака екземи – це неймовірна сверблячка, яка стає особливо вираженою в гострому періоді захворювання.
Для справжньої екземи характерне явище помилкового (еволюційного) поліморфізму, оскільки поряд з висипаннями, що вже утворилися, з'являються нові елементи висипу.
Клінічна картина екземи залежить від клінічної форми захворювання, серед яких виділяють:
• пруригінозну;
• тилотичну;
• дисгідротичну форму істинної екземи.
Кожна форма має свої характерні особливості, які необхідно враховувати для ефективного лікування справжньої екземи.
Справжня екзема:
• клінічна картина та діагностика пруригінозної та тилотичної форми істинної екземи;
• головні особливості перебігу дисгідротичної форми істинної екземи;
• основні особливості лікування істинної екземи
Клінічна картина пруригінозної та тилотичної форми істинної екземи
Для пруригінозної форми екземи характерно розташування вогнищ ураження в області обличчя, а також на розгинальних поверхнях кінцівок. Ця форма захворювання має прогресуючу хронічну течію, внаслідок чого шкіра в області ураження стає щільною, пігментується і грубіє. Тилотична форма екземи частіше вражає область долонь та підошв. При цьому виникає виражений гіперкератоз з появою хворобливих тріщин, внаслідок чого зростає ризик інфікування. Для цієї форми істинної екземи утворення везикул не є характерним.
Головні особливості перебігу дисгідротичної форми істинної екземи
Раніше вважалося, що дисгідротична екзема виникає внаслідок порушення роботи, закупорки потових залоз, проте було доведено, що у пацієнтів із цим захворюванням вони функціонують абсолютно нормально. Дисгідротична екзема найчастіше характеризується ураженням долонь, пальців та стоп. При цій формі захворювання утворюються досить щільні везикули, які всеюють всю уражену область. Надалі їх утворюються дрібні ерозії, які, зливаючись, можуть утворювати тріщини. Ця форма екземи вимагає особливої уваги, оскільки поразки при ній найчастіше зазнають інфікування.
Основні особливості лікування істинної екземи
Лікування екземи вимагає індивідуального підходу. Перше з чого варто починати терапію захворювання – ndash; це з призначення дієтичного режиму. Виняток із раціону яєць, цитрусових, жирної та гострої їжі часом дозволяє домогтися стійкого рецидиву захворювання. Також застосовуються антигістамінні препарати та місцева терапія.
Тяжкі форми екземи вимагають призначення глюкокортикоїдів для системного застосування.
Топічне лікування екземи залежить від площі та локалізації ураження. Рекомендується застосування препаратів, які мають в'яжучі властивості, наприклад, таніну. У гострий період Захворювання його використання дозволяє захистити ділянку запалення, що сприяє більш швидкому загоєнню. Надалі призначають топічні засоби на основі кортикостероїдів. При наполегливому перебігу екземи застосовуються топічні імуносупресори, а саме інгібітори кальциневрину. Для успішного лікування екземи найважливіше знайти індивідуальний підхід до кожного пацієнта, виявити сильні та слабкі сторони його організму, і лише після цього розпочинати лікування.
Поділіться:
Додати коментар