Втрата свідомості стає звичною справою. Зазвичай її пов'язують з перевтомою, гіпоглікемією, вагітністю, зневодненням або з серцево-судинними захворюваннями. Але мало хто пам'ятає у таких випадках про синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ), при якому головним симптомом є втрата свідомості. Що таке синдром неадекватної секреції АДГ? Як його виявити? Як жити із таким синдромом? Читайте відповіді на всі запитання у нашій статті.
Що є синдромом неадекватної секреції АДГ?
Синдром неправильної секреції АДГ, або синдром Пархона, нецукровий антидіабет, гіперпексічний синдром – патологія, що проявляється надмірною секрецією вазопресину. Ця секреція не забезпечує належної осмолярності крові. Це є причиною гіпонатріємії та затримки рідини в організмі.
Клінічна картина. Наростання маси тіла та набряки виражені незначно. Основний симптом – порушення свідомості. Частота та тривалість порушення свідомості залежить від ступеня зменшення натрію в крові.
У нормі концентрація у крові натрію становить 120-150 ммоль/л
- При вмісті електроліту натрію менше 120 ммоль/л пацієнт відчуває головний біль, маса тіла стрімко зростає, незважаючи на відсутність апетиту, нудоту та блювання. Спостерігається слабкість у м'язах, сонливість, депресія, судоми та спазми м'язів.
- При вмісті натрію менше 110 ммоль/л це проявляється сплутаністю свідомості, психозами. Сухожильні рефлекси знижуються або відсутні взагалі, дезорієнтація у просторі. Температура тіла знижується, спостерігається псевдобульбарний параліч.
- Якщо вміст натрію в крові знижується ще - настає кома та смерть.
Причини синдрому неадекватної секреції вазопресину
- Патології легеневої системи (пневмонія, аспергільоз, туберкульоз, саркоїдоз, емпієма, бронхіоліт, бронхіальна астма, абсцес легені).
- Захворювання ЦНС (запальні захворювання, оперативні втручання, черепно-мозкова травма).
- Ектопічна секреція АДГ (лімфосаркома, мезотеліома, тимома, рак простати, сечоводу та інші онкологічні захворювання).
- Лікарські засоби - вінкристин, інгібітори моноаміноксидази, карбамазепін, нейролептики, антидепресанти, фенотіазини, лізиноприл, циклофосфамід, тіазидові діуретики.
- Необоротні процеси в гені рецептора вазопресину ІІ типу.
При секреції вазопресину у великих кількостях, реабсорбція у нирках стає інтенсивнішою. Це спричиняє гіпонатріємію та інтоксикацію. Ступінь гіпонатріємії та інтоксикації залежить від споживаної рідини пацієнта.
Як діагностувати синдром неправильної секреції АДГ?
Ознаки в аналізах крові та сечі цього синдрому такі:
- осмолярність крові менша, ніж осмолярність сечі;
- екскреція натрію нирками становить > 20 ммоль/л;
- гіпонатріємія, зниження осмолярності крові;
- відсутність набряків, артеріальної гіпотензії та гіповолемії;.
- функція надниркових залоз, нирок та щитовидної залози в межах норми.
Диференційна діагностика
Синдром надлишкової секреції вазопресину слід диференціювати з деякими захворюваннями, при яких є гіпонатріємія. Це псевдогіпернатріємія, гіпернатріємія перерозподілу при ЦД і гіперволемічна гіпернатріємія.
При псевдогіпернатріємії ще буде підвищено концентрацію ліпідів та протеїнів у плазмі крові. Гіпонатріємія перерозподілу виникає на тлі втрати рідини через опікові поверхні та ШКТ, а також після надмірного введення рідини парентерально.
Щоб з'ясувати причину низької концентрації натрію в крові, натщесерце проводять пробу з навантаженням рідини. Хворий повинен перебувати у горизонтальному положенні. Спочатку визначають осмолярність сечі та крові, рівень натрію в крові, АТ, масу тіла, наявність набряків та загальне самопочуття пацієнта. Після цього хворий має протягом 15-20 хвилин випити звичайну воду об'ємом 20 мл/кг, але не більше 1,5 л. Також рідину можна вводити внутрішньовенно-0,9% розчин натрію хлориду. Протягом 5 годин після пиття щогодини вимірюється осмолярність крові та сечі, об'єм сечі, артеріальний тиск, маса тіла. Оцінюють наявність набряків та самопочуття.
Критерії синдрому неадекватної секреції АДГ:
- Осмолярність сечі менше 100 мОсм/кг через 2 години після введення рідини.
- Виділення <65% рідини за 4 години.
- Виведення <80% випитої води за 5 годин.
- Знижена осмолярність та гіпонатріємія спостерігається вже за кілька годин.
Для скринінгового дослідження інформативний МРТ. КТ доцільно робити грудної клітки та черевної порожнини з метою виключення онкологічних процесів. Спостереження ниркової функції в динаміці дозволить вчасно виявити недугу та оцінити рівні зниження осмолярності.
Лікування синдрому неадекватної секреції вазопресину
Терапія спрямована на нормалізацію осмолярності та вмісту натрію в крові. В гострому стані парентерально вводять 3% розчин натрію хлориду в поєднанні з сечогінним. При цьому важливо контролювати швидкість підвищення вмісту натрію в крові – вона має бути не більше ніж 0,5-1,0 ммоль/л. Інфузію припиняють при досягненні концентрації натрію у плазмі 125 ммоль/л. Якщо швидкість буде вищою, можливе пошкодження центральної нервової системи.
Людям із таким синдромом потрібно рекомендувати не споживати рідини більше 1 л на добу. Це дозволить уповільнити прогресування хвороби та дещо пом'якшить прояв синдрому підвищеної секреції вазопресину.
Таким чином, якщо Ви бачите людину, яка знепритомніла, порадьте їй здати аналіз крові на електроліти. Це виключить або підтвердить таке гормональне порушення, як синдром неадекватної секреції АДГ, про який важливо знати і яке слід контролювати.
Поділіться:
Додати коментар