Неможливість зачати дитину є дуже актуальною проблемою нашого часу. Безліч сімейних пар роками безуспішно намагаються завагітніти, і так багато часу минає тому, що причиною, що спровокувала безплідність, може бути патологія багатьох органів і систем організму. Складності діагностичного процесу обумовлюють тривале безпліддя, як у чоловіків, так і у жінок. Наднирникова гіперандрогенія у жінок є однією з найпоширеніших патологій, що викликають безпліддя. Своєчасна діагностика патології та підбір максимально ефективної терапевтичної схеми допоможуть безлічі пар здійснити свою головну мрію – народити дитину.

Надниркова гіперандрогенія у жінок: діагностика та лікування

Бо надниркова гіперандрогенія у жінок є вродженою патологією надниркових залоз, що проявляється дефіцитом ферменту С21-гідроксилази в організмі жінки, діагностичний процес захворювання повинен ґрунтуватися на даних лабораторних та інструментальних методів діагностики, тобто необхідним є комплексне обстеження організму. Підбір терапевтичної схеми повинен здійснюватися лише після повноцінної діагностики, відповідно до індивідуальних особливостей перебігу захворювання у кожної окремої пацієнтки.

Надниркова гіперандрогенія у жінок:

  • основні діагностичні критерії надниркової гіперандрогенії;
  • методи діагностики наднирникової гіперандрогенії у жінок;
  • лікувальна тактика при наднирниковій гіперандрогенії у жінок.

Основні діагностичні критерії надниркової гіперандрогенії

Оскільки класична форма адреногенітального синдрому при наднирниковій гіперандрогенії проявляється безпосередньо при народженні дитини, діагностика цієї патології не є складним процесом. Набагато більше проблем виникає під час діагностики пубертатного чи постпубертатного адреногенітального синдрому. Критерії встановлення цього діагнозу такі:

  • порушення репродуктивної функції у сестер пацієнтки по материнській та батьківській лінії;
  • пізній наступ менархе – 14-16 років;
  • порушення менструального циклу з періоду менархе;
  • вірильні риси морфотипу;
  • невиношування вагітності в анамнезі;
  • характерні результати дексаметазонової проби.

Методи діагностики наднирникової гіперандрогенії у жінок

Діагностичний процес надниркової гіперандрогенії у жінок слід починати з докладного збору анамнезу. Оскільки захворювання є генетично обумовленим, інформація про порушення менструального циклу у родичок пацієнтки може наштовхнути на думку про наднирникову гіперандрогенію. Характерний зовнішній вигляд пацієнтки, наявність симптомів вірилізації також сприяють діагностичному процесу. Основна роль діагностиці надниркової гіперандрогенії у жінок відводиться гормональним дослідженням. На наднирникове походження андрогенів вказують результати дексаметазонової проби: підвищений вміст 17-КС у сечі та тестостерону та дегідроепіандростерону в крові знижується до нормальних рівнів після прийому дексаметазону. Важливу інформацію надає ультразвукове дослідження яєчників:

kak-diagnostirovat-i-vylechit-nadpochechnikovuyu-giperandrogeniyu-u></p>
<h2>Лікувальна тактика при наднирниковій гіперандрогенії у жінок</h2>
<p>Лікувальна тактика при гіперандрогенії у жінок має кілька основних цілей:</p>
<ul>
<li>нормалізація менструального циклу та відновлення репродуктивної функції;</li>
<li>стимуляція овуляції та підтримання вагітності, щоб уникнути її невиношування;</li>
<li>усунення вірильних симптомів гіперандрогенії у жінок.</li>
</ul>
Для досягнення цих цілей пацієнткам проводиться корекція гормональних порушень глюкокортикостероїдними препаратами. Доза дексаметазону підбирається індивідуально відповідно до результатів лабораторних досліджень. Ефективність лікування контролюється шляхом проведення гормональних досліджень, спостереження за менструальним циклом та вимірювання базальної температури для визначення настання овуляції. При настанні вагітності її невиношування попереджають шляхом продовження глюкокортикоїдної терапії. Гормональні препарати, що містять естрогени та антиандрогени ефективні у боротьбі з гіпертрихозом та гнійниковими висипаннями на шкірі. Антиандрогенний ефект також дає верошпірон, внаслідок пригнічення утворення тестостерону та дигідротестостерону у шкірі пацієнтки.


                        

                        

                        <div id=