Для покращення віддалених результатів, у пацієнтів з системним червоним вовчаком (ВКВ) лікування має бути спрямоване на усунення симптомів та ознак захворювання, мінімізацію побічних ефектів від лікарських засобів, а також покращення якості життя.
>Фахівці EULAR провели систематичний огляд літератури та опублікували оновлені рекомендації щодо лікування пацієнтів із системним червоним вовчаком.
У даній публікації на estet-portal.com розглянемо терапію, яку призначають при системному червоному вовчаку без ураження нирок.
- Особливості лікування червоного вовчака при загостренні перебігу захворювання
- Застосування гідроксихлорохіна для лікування червоного вовчака
- Глюкокортикоїди та імунотерапія для лікування червоного вовчакаі
Особливості лікування червоного вовчака при загостренні перебігу захворювання
Більшість експертів вважають, що загострення системного червоного вовчаку є показником підвищення активності захворювання, що зазвичай призводить до зміни способу лікування.
Читайте нас у Instagram!
До факторів ризику високої частоти загострень системного червоного вовчака відносять:
- молодший вік у разі захворювання;
- відсутність застосування антималярійних препаратів;
- стійку генералізовану активність хвороби;
- серологічну активність (антитіла до дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), низький рівень комплемента).
Лікування постакне на основі практичних кейсів
Застосування гідроксихлорохіна для лікування червоного вовчака
Гідроксихлорохін рекомендований для лікування всіх пацієнтів з червоним вовчаком.
Відомі дані про кілька корисних ефектів лікарського засобу, але погана реакція (відповідь) на лікування не рідкість.
Рівень гідроксихлорохіну в крові можна застосовувати для оцінки відповіді, але даних поки що недостатньо, щоб рекомендувати регулярний моніторинг рівня цього засобу.
Занепокоєння з приводу токсичного впливу гідроксихлорохіну на сітківку при тривалій терапії призвело до застосування більш чутливих методів скринінгу, причому поширеність аномалій сітківки перевищила 10% після 20 років безперервного використання методів.
Основними факторами ризику ретинопатії є:
- тривалість лікування (відношення шансів (ЗШ) 4,71 на кожні 5 років застосування);
- дозування препарату (ЗОШ 3,34 на кожні 100 мг добової дози);
- хронічне захворювання нирок (скориговане ЗОШ 8,56);
- існуюче захворювання сітківки.
З огляду на наявні докази ризик токсичного ефекту лікарського засобу дуже низький при дозі добова доза гідроксихлорохіну не повинна перевищувати цієї межі.
Слід зазначити, що ефективність гідроксихлорохіну при системному червоному вовчаку встановлена у дослідженнях, у яких призначали цей препарат у дозі 6,5 мг/кг/добу.
Тому залишається підтвердити, чи буде нижча доза призводити до таких же клінічних ефектів.
У пацієнтів з тривалою ремісією може бути знижена доза гідроксихлорохіну, хоча жодне дослідження офіційно не розглядало цієї стратегії.
Вибір хінакрину, альтернативного антималярійного засобу, може бути розглянутий у пацієнтів зі шкірними проявами та токсичним ураженням сітківки, асоційованим з гідроксихлорохіном.
Глюкокортикоїди та імунотерапія для лікування червоного вовчаку
Глюкокортикоїди можуть забезпечити швидке зменшення виразності симптомів, але середньо- та довгостроковою метою має бути мінімізація дози до ≤7,5 мг/добу, еквівалентної дози преднізолону, або скасування цих лікарських засобів, оскільки тривала терапія кортикостероїдів може мати негативні наслідки, включаючи незворотні ушкодження органів.
Ризики значно підвищуються при постійному застосуванні глюкокортикоїдів у дозі> 7,5 мг/суті.
Деякі дослідники припускають, що низькі дози також можуть бути шкідливими.
Тактика діагностики та лікування актинічного кератозу
Біологічні препарати для лікування при ВКВ
Існують дані, що підтверджують сприятливий вплив біологічних агентів, орієнтованих на В-клітини при системному червоному вовчаку.
Білімумаб слід розглядати у пацієнтів із ВКВ, які не мають проявів з боку нирок, а також у яких визначається недостатній контроль захворювання (тривала активність захворювання або часті загострення) до лікування лікарськими засобами першої лінії (зазвичай включаючи комбінацію гідроксихлорохіна та преднізолону з/без імуносупресивних препаратів) та неможливості знизити добову дозу глюкокортикоїдів до прийнятного рівня (тобто максимум 7,5 мг/ добу).
Внаслідок негативних результатів рандомізованих контрольованих досліджень ритуксимаб сьогодні рекомендовано пацієнтам з тяжкими нирковими або екстраренальними (головним чином − гематологічними та психоневрологічними) проявами системного червоного вовчака, рефрактерного до інших імуносупресивних препаратів.
Поділіться:
Додати коментар