Запальні процеси у жіночих статевих органах залишаються актуальною проблемою сучасного акушерства та гінекології. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, а також винаходів нових антибактеріальних препаратів, частота гінекологічних інфекцій не має тенденції до зниження.
За останнє десятиліття у світі констатується збільшення частоти гінекологічних інфекцій, які передаються статевим шляхом. Читайте далі на estet-portal.com про нові підходи до лікування деяких гінекологічних інфекцій.
- Збудники гінекологічних інфекцій та причини рецидивів захворювань
- Які особливості перебігу трихомонадної інфекції
- Препарати для лікування гінекологічних інфекцій, причина яких трихомонади
- Який механізм дії ефективних антитрихомонадних препаратівв
Збудники гінекологічних інфекцій та причини рецидивів захворювань
Основний спектр мікроорганізмів, які здатні провокувати гінекологічні інфекції та запальні процеси в геніталіях, це, в більшості випадків, мікробно-протозойно-вірусні асоціації, які передаються статевим шляхом. Вони характеризуються якісно новими здібностями та особливостями клінічного перебігу і не є сумою патологічних складових окремих інфекційних компонентів.
Невірно підібрані препарати від гінекологічних інфекцій, їх доза, режим і тривалість прийому, або ж несерйозне ставлення до лікування самої пацієнтки призводять до переходу процесу в хронічний стан із періодичними загостреннями.
Це призводить до пошуку способів підвищення ефективності лікування запальних процесів. У таких випадках необхідно використовувати максимально ефективні препарати для лікування гінекологічних захворювань.
Це вимагає від лікаря винаходу нової стратегії та тактики лікування.
Гонорейна, трихомонадна, хламідійна, кандидозна, мікоуреаплазмова та вірусні гінекологічні інфекції можуть персистувати в організмі жінки до кінця життя і бути причиною періодичного загострення аднекситув, кольпітів, бартолінітів і т.д.
Генітальний герпес: основні препарати для лікування захворювання
Які особливості перебігу трихомонадної інфекції
Недіагностовані трихомонади часто призводять до відсутності успіхів у лікуванні гінекологічних інфекцій, і сприймаються як реінфекція.
Морфологічні дослідження показали, що через 3-4 тижні після зараження трихомоніазом, запальний процес перетворюється на хронічну форму.
За допомогою спеціальних методів дослідження у 80% випадків гінекологічних інфекцій з хронічними рецидивними формами запальних захворювань внутрішніх статевих органів діагностували приховану трихомонадну інфекцію.
Особливістю персистування трихомонад є те, що вони фагоцитують та зберігають у живому вигляді мікроорганізми.
Загальновідомим є біологічний феномен: здатність вагінальних трихомонад захоплювати та резервувати різні патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Цим феноменом пояснює поява рецидивів гінекологічних інфекцій навіть після масивних антибактеріальних курсів лікування, але за відсутностіі антитрихомонадного лікування.
Читайте більше наших статей у Facebook !
Препарати для лікування гінекологічних інфекцій, причина яких трихомонади
Першим кроком у лікуванні гінекологічних інфекцій, особливо мікст-інфекцій, є санація від трихомонадної інфекції.
Для цього використовують широковідомі в медичній практиці препарати трихопол, тинідазол, метронідазол.
Але, за кілька років їх використання відбулося генетичне моделювання нових штамів трихомонад, які виробили захисні механізми проти антипротозойної терапії. Це спонукало до пошуку та розробки нових ефективних препаратів.
Особливістю препаратів нового покоління орнідазолів є присутність у них активного радикала, завдяки якому препарат проникає в клітину шляхом активного та пасивного транспорту, вибірково накопичуючись. Препарати цієї групи мають активний радикал з атомом хлору.
Під впливом нітроредуктаз анаєробних мікроорганізмів, які у аеробів відсутні, відбувається відновлення нітрогрупи у складі молекули орнідазолу з одночасною появою вільних радикалов.
Кандидоз (Молочниця): причини, діагностика, лікування
Який механізм дії ефективних антитрихомонадних препаратів
Продукти відновлення орнідазолу взаємодіють із ДНК мікробної клітини та сприяють її деградації. Таким чином, порушується процес транскрипції та реплікації ДНК, що призводить до загибелі мікробної клітини.
Крім того, відновлені продукти орнідазолу та вільні радикали діють токсично на процес клітинного дихання анаеробів.
Курсова доза препаратів цієї групи для лікування гінекологічних інфекцій повинна призначатися з урахуванням тривалості життєвого циклу трихомонади, тобто не менше 7-10 днів . Обов'язковим є одночасне лікування та статевого партнера.
Цікаво, що кількісний та якісний склад спермограми після такого курсу лікування покращується на 10-15%.
На другому місці за поширеністю та присутністю в мікробних асоціаціях знаходяться хламідії, мікоплазми та уреаплазми.
Тому серед препаратів для лікування таких гінекологічних інфекцій має бути препарат із широким спектром антибактеріальної дії. Тобто, активний до хламідій, уреаплазми, мікоплазми, а також до стафілококу, кишкової палички, пневмокока, протею та інших грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів.
Наприкінці лікування необхідно проводити санацію кандидо-мікозної інфекції та проводити противірусну терапію. Однак починати цей етап лікування необхідно після негативного контролю трихомоніазу, гонореї та хламідійної інфекції.
Трихомоніаз: симптоми, лікування, ускладнення
Поділіться:
Додати коментар