Лікування пацієнтів з хірургічною інфекцією м'яких тканин у всі часи було складною проблемою, яка й сьогодні не втратила своєї актуальності. Частота розвитку ранової інфекції у розвинених країнах світу досягає 1-2% серед пацієнтів, які звертаються за хірургічною допомогою.
У близько ⅓ цих пацієнтів відзначають гнійно-септичні ускладнення тканин нижніх кінцівок, спричинені основною патологією: цукровий діабет, атеросклероз судин нижніх кінцівок, порушення обміну речовин, системні захворювання сполучної тканини.
Читайте у нашій статті на estet-portal.com найактуальнішу інформацію про застосування сорбентів при гнійних ускладненнях у хірургії.
Фактори розвитку гнійних ускладнень у хірургії
Хірургічна рана та фази, що відбуваються в ній, складають складний каскад загальнобіологічних реакцій організму у відповідь на вогнище деструкції тканин та мікробної контамінації. На перебіг цього каскаду впливає ряд факторів: вік хворого, особливості харчування, маса тіла, наявність вторинного інфікування рани, стан кровообігу в осередку ураження та організмі в цілому, порушення водно-електролітного балансу, імунний статус, хронічні супутні захворювання, застосування протизапальних препаратів. /p>
Читайте нас у Instagram!
>У багатьох випадках перебіг ранового процесу в хірургії при операціях на м'яких тканинах обтяжується впливом основного захворювання, супутніх патологій та дисфункцій, інтоксикацій, кахексій, поліорганної недостатності та захворюваннями внутрішніх органів. За таких умов можливості проведення специфічного хірургічного лікування ран значно обмежені. Тому зростає потреба у підвищенні ефективності місцевого лікування, щоб уникнути виникнення вогнищ деструкції та гнійного запалення.
Місце сорбентів у гнійній хірургії
Серед препаратів, які застосовують для місцевого лікування гнійних ран, поширені гідрогелеві плівки, гідроколоїди, піна, альгінати, гідроволокна та сорбенти. Їх застосування в хірургії обумовлено стадією ранового процесу (гнійно-некротична фаза, фази грануляції та епітелізації), а самі компоненти та перев'язувальний матеріал, виготовлений на їх основі, повинні забезпечити поглинання патологічних виділень з рани (продукти некробіозу та некротизовані тканини, мікроорганізми та їх токсини). ) та оптимальний мікроклімат у рані (вологість, доступ повітря та температурний режим), ізолювати рану від додаткової контамінації мікроорганізмами із зовнішнього середовища. Пов'язка при її видаленні не повинна завдавати пацієнтові больових відчуттів та дискомфорту.
Одним із головних факторів у хірургії, який впливає на швидке загоєння, є підтримання в рані вологого середовища та рН.
У цьому сенсі гідроколоїдні пов'язки більш ефективні для загоєння хронічних неінфікованих ран, тоді як пов'язки з додаванням альгінатів та сорбентів показали високу ефективність при лікуванні гнійних ран у хірургії, особливо, коли потрібно забезпечити видалення детриту некротичних тканин.
Техніка аутодермопластики перфорованим трансплантантом
Застосування сорбентів, здатних утримувати сорбовані речовини з рани на межі розділу фаз рідина/тверда частина, та придатних до зворотного процесу десорбції навантажених заздалегідь лікарських засобів, дозволяє ефективно контролювати процес загоєння гнійної рани в хірургії.
Пов'язка, підключена до електричного струму: терапія інфікованих ран
Фізичні властивості сорбентів
Такі сорбенти використовують у вигляді порошку, гранул, фібр, просочених сорбентом тканин, що впливають на рановий процес не тільки за рахунок сорбції токсичних речовин, а також шляхом каталітичного окиснення та блокади електрохімічних процесів у бактеріальній стінці.
Окрім здатності затримувати на своїй поверхні токсичні виділення з рани, сорбенти підтримують нормальний осмотичний тиск, запобігають руйнуванню навколишніх тканин. Наведені процеси характерні для першої фази ранового процесу в хірургії та є найважливішим періодом у лікуванні, оскільки формують умови для відновлення репараційних процесів та запобігають розвитку ускладнень.
Які антисептики застосовувати при терапії опікових ран
Ефективні інноваційні сорбенти
Метоксан (поліметилсилоксан) − кремнійорганічний сорбент з розвиненою пористою структурою (пори розміром 18-100 нм) − здатний адсорбувати (забирати з рани) ексудат і десорбувати (віддавати в рану) іммобілізовані у порах речовини, якими він попередньо був насичений. Іммобілізована речовина міститься на поверхні або в порах матриці сорбенту та створює ефект пролонгації, підтримуючи високу місцеву концентрацію лікарських речовин у рані.
Реабілітація після ринопластики: препарати, процедури, поради
В той же час здійснюється місцева детоксикація завдяки подальшій адсорбції та іммобілізації токсичних речовин та метаболітів, що містяться у тканинних рідинах. Істотною перевагою сорбенту є його здатність тривало (до 8 діб) підтримувати лікувальну концентрацію антибіотика в рані шляхом десорбції (вивільнення) іммобілізованих у його порах біологічно активних речовин (антибіотики та ферменти).
Сорбент викликає значний місцевий детоксикаційний ефект за рахунок сорбції та зменшення на 50% кількості виділень із рани.
Зменшуються прояви місцевого запалення, відбувається протинабрякова дія. Очищення рани та перехід дегенеративно-запального процесу в репаративний прискорюється в середньому на 3-5 діб.
Застосування сорбентів у хірургії при лікуванні гнійного раневого процесу прискорює процес загоєння, сприяє зменшенню вираженості запальних явищ, прискорює очищення ран від некротичних тканин та розвиток грануляцій.
Трансплантація жирової тканини для омолодження обличчя
Поділіться:
Додати коментар