Діагностика сечокам'яної хвороби: як знайти камінь у нирці

Мочекам'яна хвороба знайома величезному відсотку населення планети. З віком та негативним впливом факторів навколишнього середовища, у тому числі шкідливої ​​їжі та малоактивного способу життя, порушується нормальна функція нирок та створюються сприятливі умови для утворення каменів в органах сечової системи. У більшості випадків діагностика сечокам'яної хвороби не є скрутною, оскільки захворювання має характерну клінічну картину. Але уточнення розмірів, локалізації та інших особливостей каменів, що утворилися, має принципове значення для підбору правильного методу лікування.

Лабораторні методи діагностики сечокам'яної хвороби

Лабораторні методи дослідження є первинним етапом діагностики сечокам'яної хвороби. Обов'язковими є загальноклінічні дослідження крові та сечі, які надають цінну інформацію про функціональні здібності нирки та вказують на наявність патологічного процесу в організмі. За результатами загального аналізу крові можна робити висновок про наявність декомпенсації ниркової функції, яка завжди супроводжується анемією. Підвищення рівня ШОЕ та лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво може говорити про приєднання інфекційного процесу. Залежно від інтенсивності патологічного процесу визначають такі зміни у загальному аналізі сечі:

• незначна кількість білка;
• еритроцити в сечі;
• велика кількість лейкоцитів;
• лейкоцитні циліндри;
• бактерії при пієлонефриті.

Дані рентгенологічних досліджень при сечокам'яній хворобі

Важливу інформацію при сечокам'яній хворобі надає рентгенологічне дослідження, яке слід починати з оглядової урографії. На рентгенологічному знімку візуалізуються тіні каменів, що утворилися, що дозволяє уточнити місце їх локалізації. Після введення контрастної речовини проводять екскреторну урографію, яка дозволяє отримати інформацію про анатомічні та функціональні зміни в нирках. Визначають ступінь розширення ниркових структур, характерні зміни. Часто рентгенконтрастна речовина заповнює чашково-лоханкову систему нирок до рівня їх обструкції. У пацієнтів з повністю порушеною прохідністю виконують ретроградну уретеропієлографію.

Високоінформативне ультразвукове дослідження при сечокам'яній хворобі

Одним із найбільш інформативних методів діагностики сечокам'яної хвороби є ультразвукове дослідження. Ультразвукове дослідження дозволяє визначити характерні акустичні ознаки каменів ниркових чашок і балій: конкременти дають сильний ехо-сигнал, за каменем утворюється акустична циліндрична або конічна тінь, інтенсивність якої залежить від складу і розмірів каменю. Коралоподібні камені при ультразвуковому дослідженні мають вигляд ехогенної структури, яка повторює форму чашечно-баханкової системи, повністю або частково заповнюючи її. Важливо враховувати той факт, що ультразвукове дослідження дозволяє побачити каміння, розмір якого більше 3 мм.

Диференційна діагностика сечокам'яної хвороби: основні захворювання

Більш ніж у 20% випадків сечокам'яна хвороба дає атипову клінічну картину і може імітувати різні захворювання, з цією метою необхідно проводити диференціальну діагностику сечокам'яної хвороби. Найчастіше диференціюють сечокам'яну хворобу з такими патологіями:

• гострий апендицит – Найчастіше локалізація болю відрізняється, апендицит починається поступово, а чи не гостро, як ниркова колька, відсутня іррадіація болю до органів малого таза. Додаткові методи діагностики допомагають уточнити діагноз;
• гостра кишкова непрохідність – основні відмітні ознаки визначаються за результатами рентгенологічного дослідження;
• гострий холецистит – відрізняється локалізації хворобливих відчуттів та анамнестичні дані;
• гострий панкреатит – для цього захворювання характерний оперізуючий біль та підвищення рівня діастази за результатами лабораторних аналізів, чого не виникає при сечокам'яній хворобі.