Бронхіальна астма – це серйозне хронічне захворювання дихальної системи, що значно впливає якість життя пацієнта. Чим довше і складніше протікає патологія, тим вища ймовірність переходу її в наступний ступінь тяжкості, а також можливість виникнення ускладнень. Саме тому рання діагностика бронхіальної астми відіграє дуже важливу роль для подальшого прогнозування перебігу захворювання. Оскільки симптоми бронхіальної астми, такі як кашель та задишка, можуть виникати при багатьох інших патологіях, дуже важливо поставити пацієнтові правильні питання, які значно полегшують діагностичний процес бронхіальної астми.

Лабораторні та інструментальні методи діагностики бронхіальної астми

Діагностика бронхіальної астми є досить складним процесом, який ґрунтується насамперед на анамнестичних даних та результатах об'єктивного огляду. За допомогою правильно зібраної інформації можна не тільки підтвердити ймовірний діагноз бронхіальної астми, але й підібрати правильну схему лікування, що підходить конкретному пацієнтові. Інструментальні та лабораторні методи, що використовуються для діагностики бронхіальної астми, дозволяють уточнити характер ураження та ступінь тяжкості патології.  Знання основних діагностичних критеріїв бронхіальної астми значно полегшує процес встановлення діагнозу.

Діагностика бронхіальної астми:

  • які питання необхідно поставити пацієнтові у процесі діагностики бронхіальної астми;
  • лабораторні та інструментальні методи діагностики бронхіальної астми;
  • основні критерії встановлення діагнозу бронхіальної астми.

Які питання необхідно поставити пацієнтові у процесі діагностики бронхіальної астми

Грамотність лікаря та його вміння поставити правильні питання значно полегшує діагностичний процес будь-якого захворювання. Які ж питання необхідно поставити пацієнтові за підозри на бронхіальну астму:

  • Чи виникають у пацієнта напади свистячих хрипів?
  • Чи бувають у пацієнта напади важкого, болісного кашлю вечорами?
  • чи виникають кашель та хрипи після фізичного навантаження?
  • Чи впливає контакт з повітряними алергенами на виникнення у пацієнта перелічених вище симптомів?
  • Чи часто у пацієнта риніт або фарингіт ускладнюються бронхітом, або продовжуються більше 10 днів?
  • чи допомагає антиастматична терапія усунути всі ці симптоми?

Ствердні відповіді на всі ці питання з високою ймовірністю вказують на наявність у пацієнта бронхіальної астми.

Лабораторні та інструментальні методи діагностики бронхіальної астми

Додаткові методи досліджень значно допомагають у діагностиці бронхіальної астми. Насамперед необхідно досліджувати функцію зовнішнього дихання пацієнта. За результатами спірометрії зниження ОФВ1 та ПСВ вказує на наявність бронхіальної обструкції, а підвищення ОФВ1 після застосування бронходилататорів свідчить про зворотний бронхоспазм, що характерно для бронхіальної астми. Визначення високого рівня еозинофілів, спіралей Куршмана та кристалів Шарко-Лейдена у бронхіальному секреті також вказує на бронхіальну астму. Важливо досліджувати рівні імуноглобулінів у крові пацієнта. Проведення функціональних проб із бронхолітиками допомагає встановити оборотність бронхообструктивного синдрому, що важливо для визначення ступеня тяжкості бронхіальної астми.

diagnostika-bronkhialnoj-astmy-o-chem-vazhno-sprosit-u-patsienta

Основні критерії встановлення діагнозу бронхіальної астми

На сьогоднішній день існують чіткі клініко-анамнестичні та інструментальні критерії діагностики бронхіальної астми.

Клініко-анамнестичні критерії:

  • наявність нападів задишки, кашлю та свистячих хрипів;
  • наявність бронхіальної астми у родичів пацієнта;
  • обтяжений алергологічний анамнез.

Інструментальні критерії:

  • оборотні обструктивні порушення функції зовнішнього дихання;
  • високий рівень еозинофілів у крові;
  • наявність еозинофілів, спіралей Куршмана та кристалів Шарко-Лейдена у мокротинні пацієнта.

Знання всіх цих критеріїв та зіставлення їх із даними пацієнта значно полегшує діагностичний процес бронхіальної астми.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити