Чим характеризується клінічний перебіг одонтогенного гаймориту?

Більшість хронічних процесів розвиваються як ускладнення або внаслідок незавершеного лікування гострого процесу. Але є хронічні патології, яким не передувала гостра течія. Так, одонтогенний гайморит, на відміну інших гайморитів, має первинно хронічний перебіг. При повідомленні гайморової пазухи з порожниною рота через лунку віддаленого зуба симптоми гострого запалення часто відсутні. Як виявити симптоми хронічного гаймориту одонтогенного, знає estet-portal.com

Які клінічні прояви хронічного одонтогенного гаймориту

Основним симптомом, який свідчить про наявність одонтогенного гаймориту, є виділення гнійного характеру із відповідної половини носа. Часто ці виділення мають дуже неприємний запах. Головний біль при одонтогенному гаймориті носить непостійний характер, що пояснюється обмеженням процесу та періодичним виділенням ексудату через отвір у лунці. Якщо ж відтік утруднений, головний біль має інтенсивний і постійний характер, біль може іррадіювати протягом другої гілки трійчастого нерва.

Пацієнт при цьому відчуває тяжкість в одній половині голови на боці поразки. Сон порушується, знижується працездатність, підвищується температура тіла. Якщо хронічний одонтогенний гайморит поєднується з навколощелепними флегмонами, вони не проявляються клінічно при загостренні процесу. Вже через 1-3 доби після того, як розкриється флегмона у верхній щелепі, синдром взаємного обтяження зменшується. Тільки тоді клінічні симптоми гаймориту можуть дати себе знати.

Які методи допоможуть діагностувати одонтогенний гайморит

Навіть найретельніша риноскопія не завжди може допомогти виявити сліди гнійного відокремлюваного в носовому ході. Це з переважним розвитком продуктивної форми запалення. Найінформативнішим методом діагностики хронічного одонтогенного гаймориту, а також кіст гайморової пазухи є контрастне рентгенологічне дослідження. Це дослідження дозволяє визначити і дренажну функцію пазухи.

Але проведення такого дослідження показано пацієнту тільки перед запланованим оперативним втручанням, оскільки контрастна рентгенографія не виводиться самостійно з пазухи, і завдає більше шкоди пацієнтові, ніж користі. Як контрастну речовину застосовується йодоліпол, який підігрівають до температури 37⁰С. Після пункції гайморової пазухи та видалення її вмісту вводять контраст.

Якщо тінь контрастної речовини має нерівні контури, утворює дефекти наповнення, це свідчить про наявність поліпозних утворень. Кісти гайморової пазухи мають дефект наповнення округлої форми, а пухлини візуалізуються у вигляді окремих острівців та заглиблень.

Методи лікування хронічного одонтогенного гаймориту

Лікування хронічного одонтогенного гаймориту проводиться консервативним та хірургічним шляхом.

За наявності катаральної форми гаймориту в першу чергу показано видалення причинного зуба, потім призначають судинозвужувальні препарати та фізіотерапевтичні процедури – електрофорез з 10% розчином калію йодиду та УВЧ. Якщо в пазусі знаходиться ексудат – його слід евакуювати за допомогою пункції з подальшим промиванням антисептичними розчинами та ферментативними препаратами. Промивання здійснюється щодня чистих промивних вод. Антибіотики призначаються за показаннями. У деяких випадках проводять гайморотомію.

Показання для проведення гайморотомії при одонтогенному гаймориті:

• відсутність ефективності від консервативного методу лікування;
• наявність кореня зуба у верхньощелепній пазусі;
• наявність проліферативної форми гаймориту (поліпозний гайморит);
• розвиток остеомієліту в альвеолярному відростку верхньої щелепи з перфорацією дна верхньощелепної пазухи.

Методика проведення гайморотомії. Профілактика одонтогенного гаймориту

При скоєнні гайморотомії змінену слизову оболонку видаляють, створюючи широке сполучення між верхньощелепною пазухою та нижнім носовим ходом для відтоку ексудату. Нині найпоширенішою методикою гайморотомії є гайморотомія по Калдвеллу-Люку. Також у деяких випадках використовують щадну гайморотомію, коли існує високий ризик ускладнень.

Профілактика хронічного одонтогенного гаймориту полягає у своєчасному виявленні та лікуванні карієсу зубів. Окрему увагу варто приділяти пацієнтам похилого віку, оскільки одонтогенний гайморит часто ускладнюється розвитком раку слизової оболонки гайморової пазухи.