Ангіоневротичний набряк є патологічною реакцією організму на різні біологічні та хімічні фактори. Вперше цей стан був описаний ще в 1882 Генріхом Квінке, завдяки чому отримав ще одну свою назву – набряк Квінке.
З розвитком ангіоневротичного набряку у своїй практиці може зустрітися кожен лікар незалежно від спеціальності. У деяких випадках патологія призводить до швидкого наростання дихальної недостатності, і якщо не буде надана екстрена допомога, наслідки будуть фатальними.
У цій статті на estet-portal.com описані найчастіші причини, які можуть призводити до розвитку ангіоневротичного набряку, а також викладено алгоритм лікувальних заходів щодо його усунення.
Клінічна картина ангіоневротичного набряку: розпізнаємо патологію швидко
Клінічна картина ангіоневротичного набряку характеризується раптовим розвитком набряку в місцях, де є великий шар підшкірної жирової клітковини або локалізуються слизові оболонки.
Типовими локаціями набряку є губи, язик, повіки, щоки, він також може виникати на кінцівках, тулубі або в області статевих органів.
Зовнішній вигляд шкірних покривів часто не змінюється або може виникнути еритема. Пацієнт відчуває поколювання або біль у місцях набряку, рідше скаржиться на свербіж. Раптове виникнення набряку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, зокрема гортані, може призвести до смерті.
Читайте нас у Telegram
Симптомами розвитку набряку гортані є зміна характеру голосу та швидке наростання респіраторної недостатності. У таких випадках лікар має діяти негайно.
Що може бути причиною виникнення ангіоневротичного набряку
Виникнення ангіоневротичного набряку можуть спровокувати різноманітні фактори.
Найчастішими причинами розвитку патології є:
1. Медикаментозні засоби (ІАПФ (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту), БРА (блокатори рецепторів ангіотензину ІІ), нестероїдні протизапальні препарати та інші медикаменти);
2. Інфекційні агенти;
3. Ежа (синдром оральної алергії);
4. Перепончастокрилі;
5. Латекс;
6. Фізичні фактори: вібрація, тиск, тепло або холод;
Існує також спадкова форма ангіоневротичного набряку. Це дуже рідкісний стан, поширеність якого не перевищує 1:50 000 населення.
Читайте також: Гістаміновий вибух: як розвивається алергічна реакція негайного типу
Лікування ангіоневротичного набряку: препарати для усунення патології
Насамперед необхідно елімінувати тригери, які могли б сприяти виникненню ангіоневротичного набряку. У лікуванні використовуються антигістамінні засоби, доза яких повинна у кілька разів (до 4х) перевищувати середню терапевтичну: по 1-2 таблетки вранці та ввечері протягом 1-2 тижнів. Антигістамінні засоби ефективні по відношенню до кропив'янки (гістамінергічного ангіоневротичного набряку).
Проте антигістамінні засоби часто виявляються неефективними у випадках негістамінергічних ангіоневротичних набряків. При погіршенні загального стану пацієнта на тлі ангіоневротичного набряку доцільно призначити пероральні глюкокортикоїди: преднізолон 30-40 мг 1р/д (0,5 мг/кг) курсом 1-3 дні. У деяких випадках ефективним є використання транексамової кислоти в дозі 1-1,5 г 2-3 р/д протягом декількох днів до зникнення ангіоневротичного набряку.
При необхідності можуть бути використані анальгетики, зокрема нестероїдні протизапальні засоби, якщо вони не є причиною виникнення ангіоневротичного набряку. Місцеве застосування гелів із охолоджуючим ефектом також допомагає усунути симптоми патології.
Глюкокортикоїди: сучасна класифікація та важливі практичні аспекти
Ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів: невідкладні заходи
Якщо є ознаки розвитку життєзагрозливого набряку верхніх дихальних шляхів, необхідно проводити терапію негайно. Таких пацієнтів слід госпіталізувати.
Заходи екстреної допомоги включають:
1. Інтубація трахеї;
2. Введення адреналіну 0,01 мг/кг внутрішньовенно, що необхідно повторювати кожні 10-20 хвилин;
3. У разі розвитку гіпоксії – киснедотерапію;
4. Введення глюкокортикоїдів: метилпреднізолон 40-80 мг внутрішньовенно болюсом;
5. Інфузійно-дезінтоксикаційну терапію: фізіологічний розчин або Розчин Рінгера внутрішньовенно 60-80 кап/хв.
Пацієнтам, у яких ангіоневротичний набряк виникає не вперше, необхідно рекомендувати виявлення та усунення причин його розвитку.
Читайте нас у Telegram
Важливо поінформувати пацієнта про механізм виникнення у нього патологічного стану та необхідність дотримання всіх лікарських заходів, приписаних лікарем. Фахівець повинен мати навички надання допомоги у разі розвитку набряку Квінке, оскільки в деяких ситуаціях це може врятувати пацієнтові життя.
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com.Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Можливо, Вас також зацікавить: Що необхідно знати лікареві про сучасні антигістамінні препарати /a>.
Матеріал написаний на основі Guideline «Angioedema» (2018).
>
Поділіться:
Додати коментар