Актиномікоз особи є вкрай неприємним і непростим захворюванням, яке викликається актиноміцетами – інфекційними збудниками, досить поширеними у природі. Їх можна підхопити будь-де – на багатьох рослинах, грунті, сіні, вони можуть довго жити як сапрофітна флора на слизових оболонках (у тому числі порожнини рота), а також у зубному нальоті, в лакунах мигдаликів і не викликати жодних проблем. Але при виникненні запального процесу, чи йдеться про каріозні зуби, респіраторні захворювання або запалення слизових оболонок, актиномікоз може перейти в активну стадію, особливо якщо до запалення приєднається стафілококова інфекція.
Актиномікоз особи: причини активізації інфекції та ознаки хвороби
У місці впровадження актиноміцетів під слизову оболонку з'являється гранульома, що проростає поступово в тканини, що оточують її, і в цих грануляціях формуються абсцеси. При прориві гнійного вмісту абсцесів виникають нориці.
Найчастіше при зборі анамнезу з'ясовується, що захворюванню передувало руйнування зуба або наявність тривало не лікованого карієсу, пошкодження слизової оболонки ротової порожнини гострими предметами на кшталт риб'ячої кістки, погано підігнаних протезів або коронок, сухими травинками, запальні захворювання ясен. /p>Найчастіше актиномікоз вражає:
- тканини в нижній щелепі;
- щоки;
- підборіддя;
- щелепний суглоб;
- шию;
- навколошну область;
- мова;
- губи.
Рідше інфекція охоплює вуха, носову перегородку, може бути уражена щитовидна залоза. Трапляється ураження кісток та регіональних лімфатичних вузлів. Якщо запальний процес локалізується поблизу скронево-нижньощелепного суглоба, можливий розвиток тризму жувальних м'язів.
Характерні ознаки, що вказують на інфекцію актиномікозу
шию, викликаючи формування гострих абсцесів чи важких форм паннікуліту. При цьому захворюванні можуть тривалий час розвиватися та формуватися запальні інфільтрати червоного або, навпаки, дуже блідого кольору. Іноді прояви актиномікозу стихають, але потім спалахують із новою силою. Про прогресування хвороби можна говорити, якщо центральне гнійне вогнище рубцюється, але поряд формуються численні абсцеси та нориці.
Небезпека актиномікозу полягає у ймовірному проникненні актиноміцетів у черепну порожнину, у середостіння або навіть у кровоносні судини з розвитком загального ураження організму та вкрай поганим прогнозом.
Лікування актиномікозу лицьової та шийної області
Для повного загоєння абсцесів зазвичай буває недостатньо одних лише розрізів та дренажів, потрібна ще й специфічна антибіотикотерапія, щоб запобігти рецидивам. Чим довше не гояться при актиномікозі прояви панікуліту та абсцеси, тим вищий ризик прогресування інфільтратів на периферії, формування нориці та багатокамерних порожнин у уражених тканинах, які погано реагують на антибіотики.
Найкращий результат дає терапія актинолізатами у поєднанні з антибіотиками, найбільш ефективними вважаються препарати тетрациклінового ряду, далі слідує феноксиметилпеніцилін. Поки що не спостерігалася резистентність актиноміцетів до цих груп антибіотиків. Якщо нашаровується вторинна інфекція, рекомендовано тривалий курс диклоксациліну або аналогів тієї ж групи.
Без своєчасного етіотропного лікування прогноз при актиномікозі обличчя та шиї може бути досить серйозним, з ймовірними анатомічними ушкодженнями та тяжкими рецидивами хвороби, тому дуже важлива рання правильна діагностика захворювання. Щоб уникнути рецидивування, пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря не менше 6 місяців після одужання.
Поділіться:
Додати коментар