Що Ви робитимете, якщо стали свідком ДТП? Як Ви поводитиметеся у разі обмороження, яку першу допомогу надасте, якщо у людини в результаті травми відкриється артеріальна кровотеча? А венозне? Чи впевнені Ви, що взагалі зможете у стресовій ситуації їх розрізнити? Яке промивання шлунка може бути небезпечним і що необхідно робити, щоб людина не захлинулась блювотою? Вважаєте, що все знаєте? Не полінуйтеся прочитати цю статтю. Estet-portal обіцяє, Ви дізнаєтеся про належне надання першої допомоги багато нової інформації. Можливо, така інформація вже траплялася Вам на очі, але якщо ні, навіщо ризикувати своїм здоров'ям та безпекою?
"Що з людиною не роби, він наполегливо повзе на цвинтар…" (Михайло Жванецький)
Практично кожна людина має певні знання про надання першої допомоги. — пише професійний рятувальник Ілля Бойко На жаль, у більшості випадків цей набір знань є кашею зі стереотипів і чуток, і застосування цієї каші на практиці не просто марно, але і небезпечно. Наприклад, усі знають, що на перелом треба накласти шину. І більшість уявляють собі цю шину як дві-три палиці, в ідеалі — штакетини від паркану з залишками традиційного розпису. Коли ж виникає необхідність допомогти, чомусь з'ясовується, що людина зовсім не радіє, коли її зламану руку-ногу намагаються випрямити та прив'язати до ціпка.
А все тому, що перелом треба фіксувати в тому становищі, яке є найбільш комфортним для постраждалого. Кінцівка у своїй, зазвичай, полусогнута. Ось так. Ви про це знали? Сподіваюся, що так.
І тому над переліченою нижче десяткою найпоширеніших неправильних стереотипів надання першої допомоги посмієтеся, як з давно відомої речі. Або замислитеся. Або запам'ятайте.
1. Сам гинь, а товариша рятуй
Цей стереотип міцно-міцно вбитий у голови представників старшого покоління фільмами, книжками та просто ідеологією радянського часу, що відчайдушно оспівувала героїзм та самопожертву. Безперечно немає — Ці якості важливі, цінні і іноді навіть необхідні. Але в реальному житті, на вулиці, у місті або на природі дотримання завчених правил може коштувати життя як герою, так і рятуваному.
Простий приклад — машина врізалася у стовп лінії електропередачі. Водій сидить усередині непритомний, струм йому не страшний. І раптом на допомогу йому кидається герой. Добігає до машини, не бачачи дроту, і раз — одним постраждалим більше. Слідом - ще герой, потім — ще пара… і ось перед нами машина з живим водієм, оточена купою героїчних тіл, які так і не встигли викликати рятувальників і "швидку". Ясна річ, галас у пресі, мітинг з плакатами "Доколе?!", когось засудили, а в цілому по країні ввели надзвичайний стан. Коротше — бардак, а все чому? Тому що наші герої не знали одного простого правила — спочатку визначте, що загрожує Вам, а потім — що загрожує потерпілому, адже якщо з Вами щось трапиться,
Оцініть обстановку, зателефонуйте 01 і по можливості утримайтеся від екстремального героїзму. Хоч би як це цинічно звучало, один труп завжди кращий, ніж два.
2. Дістати будь-якими засобами
Продовжимо тему доріг та ДТП. Ви не повірите, наскільки поширений у нас у країні наступний сценарій: швидка і рятувальники приїжджають до місця аварії, а постраждалих вже вилучено з покручених машин, покладено в тіні та напоєно водою. При цьому добровільні рятувальники тягли людей з машин за руки-ноги і ще до отриманих травм нагнали ще пару зовсім нешкідливих, на кшталт деформації поламаного хребта. Так би людина посиділа в машині, дочекалася допомоги, фахівці акуратно цю машину розібрали б, поклали її на ноші і передали лікарям. Півроку в лікарні — і знову на ноги. А тепер ні. Тепер — довічна інвалідність. І все ж не спеціально. Все з бажання допомогти. Так ось — не треба. Не треба зображати рятувальників.
Дії свідків ДТП зводяться до наступного: викликати допомогу, відключити акумулятор аварійної машини, щоб від випадкової іскри не спалахнув розлитий бензин, обгородити місце ДТП, зупинити у потерпілого кровотечу (якщо є) і до прибуття лікарів просто з людиною. розмовляти. Так-так, психологічно підтримувати, відволікати, підбадьорювати, жартувати зрештою.
Поранений має відчути, що про нього піклуються. А ось тягти людину за руки-ноги з авто можна лише в одному випадку mdash; коли можливі наслідки транспортування будуть меншими, ніж її відсутності. Наприклад — коли машина спалахнула.
3. Язичок до комірця
Пам'ятаєте цю байку? В армійському пакеті першої допомоги є шпилька, і потрібна вона для того, щоб приколоти мову людини, що втратила свідомість, до його ж коміра — для того, щоб він (мова) не запал і не перекрив дихальні шляхи. І бувало, так і робили. Гарна картинка — отак от отямитися від непритомності, та з язичком назовні? Так, у несвідомому стані у людини завжди западає мова. Так, це потрібно мати на увазі і з цим боротися. Але не таким самим варварським методом! Ви коли-небудь, до речі, намагалися в людини дістати з рота мову? Ні? Спробуйте. На вас чекає відкриття — він, виявляється, м'який, слизький і не хоче залишатися у витягнутому стані. Та й негігієнічно це.
Щоб звільнити дихальні шляхи від мови, що запала, людину досить просто повернути набік. Всі — дихальні шляхи відкриті.
Так, до речі, рекомендується чинити з усіма знайомими та незнайомими п'яницями, що сплять на вулиці. Покласти його набік — і нічого, проспиться. А от якщо він заснув лежачи на спині, то життю його загрожують одразу дві небезпеки: задихнутися від занепаду язика і захлинутися блювотними масами.
А якщо набік з якихось причин не можна (наприклад, підозра на травму хребта, при якій взагалі зайвий раз ворушити людину небезпечно) просто закиньте йому голову назад. Цього достатньо.
4. Палять на шию
До речі, таке цілком можливо. Джгут на шию накладається, але не просто так, а через руку. Але не про те. Зі джгутом у наших людей стосунки трепетні та ніжні. Він є в кожній аптечці, і тому за будь-якої сильної кровотечі громадяни кидаються джгутувати. Деякі навіть пам'ятають, що влітку джгут можна накладати на дві години, а взимку на одну. І знають, що венозна кров за кольором темніша за артеріальну. Ось тільки часто виходить так, що не найнебезпечніший для життя глибокий поріз чомусь джгутують, та так, що після приїзду до лікарні з'ясовується — знекровлену кінцівку вже не врятувати.
Запам'ятайте — джгут застосовується тільки для зупинки артеріальної кровотечі.
Як його відрізнити? Ну, звичайно, не за кольором крові. По-перше, відтінки червоного і так не завжди розрізниш, а тут ще стресова ситуація. Легко помилитись. Втім, саме артеріальну кровотечу ви дізнаєтеся легко. Якщо перевести наш типовий тиск 120 на 80 в атмосферу, то вийде десь 1,4. Тобто — майже півтори. А тепер уявіть, що з вузенької трубочки через невелику дірочку під тиском півтори атмосфери надходить вода. Прикинули, який фонтан буде? Отож. Саме за натиском і висотою фонтану крові безпомилково пізнається артеріальна кровотеча. І тут уже зволікати не можна, життя йде з людини з кожною секундою. Тож не треба шукати джгут чи мотузку, знімати з себе ремінь. Відразу швидко затискайте, хоч пальцем. Де? У місцях, де артерії найближче підходять до поверхні тіла і менш прикриті & mdash; пах, пахви.
Ваше завдання — притиснути артерію, дочекатися зупинки кровотечі, а потім приладнати місце джгут. І скоріше до лікарні.
До речі, джгут накладають на одяг, щоб його було видно. Записку з часом накладання джгута краще написати маркером. на лобі постраждалого. Так більше шансів, що інформація не загубиться, а бідолаха, напевно, простить Вам цей боді-арт.
А ось венозна кровотеча — навіть дуже рясна — краще зупиняти тугою пов'язкою, що давить. Не біда, якщо вона наскрізь просочиться кров'ю — покладіть зверху ще один шар. Це також дозволить лікарю за товщиною пов'язки оцінити серйозність крововтрати.
5. Опік змастимо олією
Ми, уявіть собі, на 80% складаємося з води, яка, крім інших властивостей, має ще й теплоємність. Що ж у нас опік, якщо врахувати ці дані? Деяка кількість тепла потрапляє на шкіру і з її поверхні йде глибше, в тканини організму, які охоче накопичують джоулі, що їм дісталися. Що нам нагадує банальна логіка? Щоб джоулі витягти назад і припинити перегрів, треба місце опіку охолодити. Адже вірно? І просто як.
Л'ємо на опік прохолодну воду і чекаємо.
Але чекаємо ми, як з'ясовується, недостатньо. Як правило — до пом'якшення чи зникнення больового синдрому, тобто менше хвилини. За цей час тільки частина джоулів виходить назовні, інші ж сидять, причаївшись, і чекають на розвиток подій. Як ми розвиваємо події? Густо мажемо місце опіку пантенолом, кремом, кефіром або за бабиним рецептом — олією із сіллю. Що відбувається? Над місцем, де в тканинах ще гуляють горезвісні джоулі, створюється герметична подушка з речовини, що закриває їм вихід на волю. Як результат — опік лише посилюється. А от якби вистачило терпіння простояти під водою ще хвилин 10-15, була б зовсім інша розмова. І пантенол, і інші засоби почали б працювати з пошкодженою ділянкою шкіри, з-під якої все тепло вже виведено.
6. Розітріть йому вуха
Одна з загроз зимового часу — обмороження. Зіткнулися з ним багато — вуха та ніс стають білими, втрачають чутливість, але якщо їх потерти руками чи снігом, швидко червоніють, а потім приходить біль. Чому так боляче? Та тому, що наш організм (вибачте вже за спрощення) — це система трубочок та проводочків, де перші — кровоносні судини, а другі — нервові закінчення. На морозі трубочки замерзають, кров ними не циркулює (звідси білий колір), проводочки дубіють, і це стає тендітним. А ми починаємо розтирати. І крушимо-ламаємо дрібні трубочки-проводочки, завдаючи організму серйозної шкоди. Адже навіть пляшка пива, що замерзла в морозилці, при різкому перенесенні в тепло може луснути. А ніжні судини… Тому — не треба розтирати.
Треба повільно зігрівати. Прохолодною або теплою водою. Тоді й наслідки обмороження будуть не такими плачевними, і біль при поверненні чутливості не такий сильний.
7. Знобить — зігріємо
Пам'ятайте, як воно було при високій температурі — сам гарячий, а знобитий. Все тіло тремтить, хочеться лягти клубочком під теплу-теплу ковдру і зігрітися. І лягали, і навіть зігрівалися потім, і не знали, що зігріватися в такій ситуації не просто шкідливо, а смертельно небезпечно.
Все дуже просто — озноб при високій (38) температурі вказує тільки на одне. На те, що температура продовжує зростати і організм перегрівається. Йому потрібне охолодження, а ми натомість загортаємося тепліше, накриваємося ковдрами, обкладаємося грілками.
Як результат — персональний термос, в якому тіло нагрівається все сильніше та сильніше. У найсумніших випадках температура залітали за позначку 41, а далі вже йшли незворотні процеси, що призводять до смерті. Нечасто, але бувало. Так що пам'ятайте — при високій температурі та ознобі не треба загортатися. Потрібно охолоджуватися.
Прохолодна ванна, легке покривало, вологе обтирання… все, що завгодно, аби дати організму можливість скинути зайве тепло. Будьте певні — така висока температура перенесеться і пройде набагато легше.
8. Банку з марганцівкою
Так ось. Чи знали батьки, що кристали марганцю повністю розчиняються у воді лише за температури близько 70 градусів? Чи знали вони, що бодяжити такий розчин не просто безглуздо (необов'язково пити антисептики з метою негайно віддати їх назад), а й небезпечно, оскільки кристалик марганцівки, що не розчинився, може наробити в слизовій шлунку купу бід?
Не треба витрачати час та хімікати — для очищення шлунка достатньо випити 3-5 склянок простої теплої води та викликати блювоту.
9. Постукаємо-поплескаємо
Людина подавилася, бідолаха, і кашляє так, що серце надривається. Що роблять оточуючі? Звичайно, допомагають йому — стукають по спині. А ось навіщо вони це роблять? З наукової точки зору такі удари ще більше дратують місце, де знаходиться стороннє тіло, у подавленого посилюється кашльовий рефлекс і шматок, що потрапив не в те горло, вилітає сам. А тепер представте ринву. Кидаємо туди кішку (зрозуміло, що нібито, ми ж не садисти якісь) і починаємо стукати по трубі палицею (віртуально). Як ви вважаєте, яка ймовірність того, що кішка вискочить зверху труби? Так само і з нашим шматком — у дев'яносто дев'яти випадках людина відкашлюється. А ось в одному шматок впаде глибше в дихальні шляхи з усіма наслідками, що випливають — від необхідності втручання лікаря на смерть від зупинки дихання. Тому & mdash; не треба стукати. Навіть якщо просять.
Набагато простіше та безпечніше заспокоїти людину і попросити її зробити кілька повільних, дуже повільних вдихів та різких видихів.
При видихах краще трохи нахилятися вперед — щоб наша ринва з вертикального положення перейшла в горизонтальне. Три-чотири таких вдиху-видиху — і відкашлювання посилиться. Шматок влетить сам собою, просто та безпечно.
10. Розіжміть йому зуби
Це, напевно, найпоширеніша і най легендарніша помилка, в яку на повному серйозі вірять мільйони людей.
Це непохитна впевненість у тому, що людині, у якої трапився напад епілепсії, необхідно розтиснути зуби і вставити між ними щось. Краса! І вставляють — намагаються принаймні. А епілептики потім, прийшовши до тями, з подивом розуміють, що рот у них забитий пластмасою від погризеної авторучки (у кращому випадку) або уламками власних зубів (у гіршому).
Так ось: не треба! Не пхайте людині в рот будь-що, їй і так несолодко. Зробите лише гірше. Адже чим доводять подібні дії доброзичливості? Тим, що людина у нападі може відкусити собі мову. Три рази "ха"! Щоб Ви знали — під час нападу всі м'язи людини перебувають у тонусі. Включаючи і язик, який також ще й м'яз. Він напружений і тому не випаде з рота і не потрапить між зубів. Максимум — буде прикушено кінчик. Крові при цьому небагато, але, перемішавшись зі спіненою слиною, вона створює видимість небувалих руйнувань — так і підігріваються міфи про відкушені мови. Загалом, не лізьте Ви зі своїми ножами-вилками-ложками.
Якщо дійсно хочете допомогти, встаньте на коліна у голови епілептика і постарайтеся притримати її, голову, щоб не було ударів об землю.
Такі удари набагато небезпечніші за гіпотетичну прокушену мову. А коли активна фаза нападу пройде — судоми закінчаться, — акуратно поверніть людину набік, так як у неї настала друга фаза — сон. Він може тривати недовго, але все одно в такому стані м'язи розслаблені і тому існує можливість задихнутися від занепаду язика.
Такі ось суворі реалії нашого небезпечного життя. Бажано дуже добре їх собі засвоїти, адже не дарма найголовніший медичний закон звучить так: "Не нашкодь!" А закони непогано б дотримуватися — здоровішим будемо. За матеріалами fithacker.ru
Додати коментар