Рідко хто з нас не згадає, як у дитинстві перехворів на вітрянку. Багато хто з нас знає, що вірус герпесу, який провокує вітрянку, залишається в нашому організмі довічно. Але далеко не всі з нас здогадуються, що цей підступний вірус може через багато років спричинити тяжке ускладнення, особливо на тлі зниженого імунітету.
Оперізуючий герпес (синоніми – "оперезуючий лишай", "герпес зостер") викликається вірусом Varicella Zoster, який є одночасно і збудником вітряної віспи. Зараження можливе первинне, а може бути зумовлене реактивацією латентного вірусу, що знаходиться в організмі після вітряної віспи. Воно відбувається під впливом різних ендогенних та екзогенних факторів, що знижують імунітет, серед яких переохолодження, системні захворювання, порушення обміну, злоякісні новоутворення, ВІЛ–інфекція та ін.
Захворюваність на оперізувальний лишаєм носить спорадичний характер і виникає частіше в осінньо-зимовий період року. Захворюють переважно особи старшого віку, які мають в анамнезі перенесену вітряну віспу. Індекс захворюваності становить 12-15 на 100 тис. Населення. У невеликої частини хворих герпес виникає повторно. У дітей при контакті з хворими може розвинутись вітряна віспа.
Інкубаційний період при оперізувальному герпесі може становити кілька років від моменту зараження.
Клінічна течія
Клінічно захворювання проявляється загальними інфекційними симптомами (підвищення температури, озноб, інтоксикація), шкірними ураженнями (бульбашкові висипання) та вираженим больовим синдромом, який пояснюється тим, що Varicella Zoster, будучи дерматонейротропним вірусом, проникає через шкіру та слиз і церебральні ганглії, у важких випадках – передні та задні роги спинного мозку та головний мозок.
У клінічній течії виділяють продромальний період, період клінічних проявів та період залишкових явищ. Розвитку клінічних симптомів передують продромальні явища: підвищення температури тіла, млявість, нездужання, головний біль, нерідко невралгія (частіше міжреберних нервів).
На шкірі, по ходу чутливих нервів, з'являються гіперемовані плями, в межах яких формуються згруповані бульбашки з серозним вмістом, який потім каламутніє, з подальшим утворенням пустул, потім на їх місці формуються ерозії та кірки. Найчастіше по ходу нервів виникає кілька набрякових еритематозних плям з везикуляцією, які можуть залишатися ізольованими або зливатися між собою, утворюючи стрічкоподібні вогнища ураження, що розташовуються лінійно і супроводжуються больовим симптомом. Болі можуть бути тупими, тягнутими, стріляючими, обмеженими тільки осередком поразки або іррадіюють. Вогнища при оперізуючому лишаї мають різну локалізацію по ходу гілок трійчастого нерва, на тулуб по ходу міжреберних нервів, у вигляді одностороннього ураження, на обличчі, шиї, волосистій частині голови.
Характерною особливістю захворювання є постгерпетична невралгія – збереження больового симптому, у ряді випадків дуже тривало – до кількох років, незважаючи на адекватну терапію, після вирішення патологічного процесу на шкірі.
Симптоми та прояви
Патогістологічна картина шкіри така сама, як при простому герпесі. У гангліозних клітинах, нервових волокнах, задніх корінцях та задніх рогах спинного мозку розвивається запальна інфільтрація, відзначаються крововиливи з подальшою дистрофією нервових волокон; у цереброспінальній рідині виявляється підвищений вміст білка.
Розрізняють кілька клінічних різновидів оперізувального герпесу:
- бульозна (кілька згрупованих бульбашок зливаються між собою, утворюючи міхур з нерівними обрисами); геморагічна (бульбашки з геморагічним вмістом, іноді залишають поверхневі рубчики);
- гангренозна (розвивається у ослаблених та осіб похилого віку, характеризується важким загальним станом хворих, тривало незагойними гангренозними виразками, з подальшим формуванням рубців. Проявом гангренозної форми може бути синдром Ханта, для якого характерне поєднання оперізуючого раковини та зовнішнього слухового проходу з паралічем лицевого нерва та симптомами хвороби Меньєра);
- генералізована (виникає у ослаблених хворих, а також у осіб з пригніченим імунітетом на тлі тривалого прийому глюкокортикостероїдів, цитостатиків. Клінічно поряд з типовими осередками на різних ділянках шкіри з'являються окремі бульбашки, що нагадують елементи вітряної віспи. /span>
Діагностика
Діагноз, як правило, не становить труднощів – одностороннє розташування герпетиформних елементів по ходу іннервації на набряковій, гіперемованій підставі, болючість.
Оперізуючий герпес диференціюють від екземи, вітряної віспи, простого герпесу, стрептококового імпетиго. Ознаками, на підставі яких оперізуючий герпес відрізняють від екземи, є асиметричність ураження (при екземі – симетричність), наявність болю (при екземі – свербіж), герпетиформне розташування бульбашок на відміну від розсіяного при екземі. Гістологічно виявляють балонуючу дистрофію при герпесі та спонгіоз при екземі.
Від вітряної віспи оперізувальний герпес відрізняється як характером основних первинних елементів, так і їх розташуванням: при герпесі вони локалізуються по ходу нерва, при віспі спостерігається дисеміноване ураження. При вітряній віспі первинними елементами є дрібні вузлики, що перетворюються на бульбашки з центральним втиском, а не герпетиформні бульбашки. Висипання покриваються тонкими скоринками, при відпаданні яких залишаються трохи рожеві пігментні плями та атрофічні рубчики. Висипання з'являються поштовхово, на тлі температурної реакції організму, тому на обличчі та тулубі можна зустріти висипання в різних стадіях розвитку, що не характерно для оперізувального герпесу.Лікування
Лікування оперізувального герпесу проводять амбулаторно, воно має бути комплексним і включати як етіологічні, так і патогенетичні засоби. Показані противірусні та імуномодулюючі препарати: алпізарин, ацикловір, ізоприназин, інтерферон, дезоксирибонуклеаза та ін. Ефективність перерахованих препаратів багато в чому залежить від термінів початку лікування: чим раніше воно розпочато, тим ефективніше. Поряд із противірусними препаратами призначаються вітаміни групи В: B1, В6, В12, аскорбінова кислота, рутин, антигістамінні препарати, при больовому симптомі – нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики.
При гангренозних та поширених формах оперізувального лишаю, а також при ураженні очей, вуха лікування проводять у стаціонарі. Показано також ангіопротектори, гангліоблокатори. При важких формах оперізувального герпесу, ускладнених вторинною інфекцією або обтяжених супутніми захворюваннями, застосовують антибіотики широкого спектру дії.
З фізіотерапевтичних засобів використовують мікрохвильове опромінення вогнищ ураження, ультразвук паравертебрально, УВЧ, УФ-опромінення, електрофорез з новокаїном, адреналіном та ін.
Не варто забувати і про місцеве лікування: точкова обробка аніліновими барвниками, примочки з інтерфероном, противірусні мазі (зокрема алпізаринова), які у комплексному лікуванні сприяють швидшому одужанню. Після вирішення шкірних висипань лікування проводять невропатологи до зникнення неврологічної симптоматики. Прогноз при оперізуючому герпесі – сприятливий, за винятком гангренозних форм і форм, ускладнених менінгоенцефалітом.
За матеріалами сайту http://www.rmj.ru/
Поділіться:
Додати коментар