Вегетуюча пухирчатка відноситься до найважчих дерматологічних захворювань з несприятливим прогнозом для пацієнта. Ця клінічна форма пухирчатки характеризується дуже специфічним симптомом – спершу на шкірі утворюється великий міхур з млявими стінками, а коли він лопається, то на дні ерозії, що утворилася, виявляються дрібні розростання – вегетації.
Крім того, це захворювання має характерну локалізацію – і всі ці ознаки повинні допомогти лікарю якнайшвидше і точніше діагностувати пухирчатку, що вегетує.
Точні причини та провокуючі фактори, через які розвивається вегетуюча пухирчатка, до кінця не досліджені. Фахівці вважають це захворювання на аутоімунне і вважають, що провокує його розвиток порушення імунітету. Внаслідок такого імунного збою організм пацієнта починає виробляти антитіла проти власного епідермісу. Проявом запального процесу стають бульбашки, що виникають на слизових оболонках, у сфері природних отворів та складок шкіри.
Існують й інші ймовірні теорії розвитку пухирчатки. Так, наприклад, деякі вважають це захворювання нервово-трофічним, оскільки воно нерідко розвивається після сильних емоційних та нервових потрясінь. Інші фахівці розглядають обмінну теорію розвитку пухирчатки, коли через порушення функцій кори надниркових залоз відбувається збій у білковому, водному обміні, і проявляється пухирчатка.
У будь-якому випадку, незалежно від походження, без своєчасного та адекватного лікування процес швидко прогресує та має поганий прогноз для пацієнта.
Особливості прояву та симптоми пухирчатки, що вегетують
Першими ознаками вегетує пухирчатки, що проявляється, стають бульбашки з серозно-геморагічним вмістом на слизовій оболонці рота. Потім через короткий час аналогічні бульбашки з'являються на шкірі у наступних характерних місцях:
- під пахвами,
- між сідницями,
- у складках під молочними залозами,
- у паху,
- за вухами.
Додати коментар