У чому лікування алергії на метал?

Алергія на метал є поширеною проблемою сучасних людей, оскільки кожна людина щодня стикається з предметами з металу. Механізм розвитку та симптоми алергії на метал Ви можете дізнатися в нашій попередній статті. При виявленні дерматиту необхідно провести необхідне лікування алергії на метал.

Найважливішою рекомендацією в терапії контактного дерматиту на нікель є виключення контакту хворого з цим металом, чого практично неможливо досягти через широке поширення нікелю в побуті. Як досягти мінімального контакту організму з металами?

Як зменшити надходження в їжу металу при лікуванні алергії на метал?

Спеціально для хворих при лікуванні алергії на метал німецькі дієтологи розробили заходи, спрямовані на зниження надходження нікелю в організм через продукти харчування, а також дієтичні рекомендації, докладніше про які читайте далі на estet-portal.com. Вміст нікелю залежить від багатьох факторів: місця, в якому вирощувалися рослинні продукти, що вживаються в їжу; методів переробки харчових продуктів При цьому кожен пацієнт може мати індивідуальний поріг толерантності до безсимптомних проявів.

При лікуванні алергії на метал для зменшення надходження нікелю слід:

• уникати використання старого кухонного посуду з нержавіючої сталі, оскільки досить багато нікелю надходить у їжу саме через кухонний посуд. Нова каструля із високоякісної нержавіючої сталі не виділяє нікель у продукти. Альтернатива: посуд із емалі, скла, кераміки, глини;
• при лікуванні алергії на метал для приготування страв та напоїв замість водопровідної води використовувати в половинному обсязі воду з джерел;
• при приготуванні консервів слід уникати додаткового надходження нікелю в їжу. Щоб уникнути ризику, необхідно обмежити споживання кислотовмісних продуктів (наприклад, кислої капусти, кислих огірків);
• кислотовмісні продукти (ревінь, шпинат, кисла капуста, цитруси, смородина тощо) слід зберігати тільки у фарфоровому або скляному посуді;
• при приготуванні кави не слід застосовувати металевий посуд, у тому числі кавомолку, при використанні якої концентрація нікелю в каві може підвищитися вдесятеро;
• завдяки шкірці (лушпиння) вміст нікелю у фруктах, крупах та овочах знижується.

У чому полягає медикаментозне лікування алергії на метал?

Особливістю контактної сенсибілізації є той факт, що якщо контакт з провокуючим речовиною не повторюється, то зазвичай не потрібно лікування алергії на метал.

Найбільш виражені гострі прояви контактного дерматиту на нікель, а також тяжкий хронічний перебіг захворювання лікують за допомогою топічних кортикостероїдів та гістаміноблокаторів.

Хоча в походження сверблячка, Набряки та гіперемії шкіри, крім гістаміну, беруть участь безліч медіаторів запалення, пацієнтам з контактним дерматитом призначають антигістамінні препарати. Показано застосування антигістамінних препаратів нового покоління, які являють собою антигістамінні препарати, які собою метаболіти, які мають протизапальну дію. Однак їхня протизапальна дія виражена меншою мірою, ніж у зовнішніх кортикостероїдів.

Механізм дії препаратів для лікування алергії на метал

Як відомо, в епідермісі шкіри головними клітинами-мішенями для топічних кортикостероїдів є базальні кератиноцити та клітини Лангерганса, що експресують на своїй поверхні глюкокортикоїдні рецептори. Показано, що при лікуванні алергії на метал у місці аплікації кортикостероїдів значно знижується кількість клітин Лангерганса та спостерігається порушення їхньої ультраструктури за рахунок цитотоксичної дії гормонів. Крім того, зовнішні кортикостероїди пригнічують активність багатьох цитокінів та медіаторів запалення у шкірі.

При вираженій активності шкірного процесу та тяжкому наполегливому перебігу захворювання для лікування алергії на метал призначають топічні кортикостероїди високої активності під наглядом лікаря.

Лікування алергії на метал при непереносимості глюкокортикостероїдів

У клінічній практиці, особливо серед дітей, зустрічаються хворі, які не можуть при лікуванні алергії на метал використовувати топічні гормональні засоби або потребують обмеження застосування таких препаратів. За останніми даними, топічні інгібітори кальциневрину (такролімус, пімекролімус - елідел) можуть заміщати зовнішні кортикостероїди або значно знижувати потребу в них.

На відміну від зовнішніх кортикостероїдів, топічні інгібітори кальциневрину не впливають на експресію ко-стимулюючих молекул дендритних клітин, а також на дозрівання або міграцію самих клітин Лангерганса.

Ці препарати не викликають атрофії шкіри та позбавлені тих основних побічних ефектів, які зазвичай притаманні топічним кортикостероїдам.

Зарубіжні дослідники підтверджують високу терапевтичну ефективність топічних інгібіторів кальциневрину в лікуванні алергії на метал, у тому числі індукованої нікелем.