Гіпоглікемія – це небезпечний стан, що розвивається на тлі зменшення цукру в крові, яке може бути спричинене як не надходженням глюкози в організм, так і великою кількістю інсуліну. Багато інсуліну може бути при доброякісній пухлини підшлункової залози. інсуліном. Інсулінома являє собою доброякісне утворення в клітин підшлункової залози, які виділяють інсулін. В окремих випадках інсулінома може мати злоякісний характер.

Інсуліномі піддаються люди віком 40-60 років, у дитячому віці патологія зустрічається досить рідко.

Патогенез розвитку пухлини підшлункової залози – інсуліноми

Основний прояв пухлини підшлункової залози (інсуліноми) є гіпоглікемія, яка виникає від безконтрольної секреції інсуліну клітинами Лангерганса. У нормальному організмі під час падіння надходження глюкози різко зменшується секреція інсуліну. У клітинах пухлини підшлункової залози цей механізм порушується, що створює умови для розвитку гіпоглікемічного синдрому.

Найчутливішими клітинами до зниження цукру в крові є клітини головного мозку, адже глюкоза для них – основний енергетичний субстрат. Тому за наявності такої пухлини підшлункової залози у людини спостерігається явище нейроглікопенії, а при довгостроковій гіпоглікемії розвиваються дистрофічні зміни в ЦНС. При розвитку гіпоглікемії в кров виділяються контрінсулярні гормони. норадреналін, глюкагон, соматотропін, кортизол, які формують адренергічну симптоматику.

Як не пропустити інсуліному? Клінічні прояви інсуліноми

У клінічному перебігу інсуліноми виділяють фазу відносного добробуту та виражені клінічні прояви гіпоглікемії та реактивної гіперадреналінемії. Щодо періоду благополуччя, то в цьому періоді єдиним симптомом може бути підвищений апетит та ожиріння.

Приступ гіпоглікемії при інсуліномі розвивається натщесерце вранці, після тривалої перерви в прийомі їжі. Вміст глюкози під час нападу нижче 2,5 ммоль/л.

Клініка нейроглікопенічних проявів дуже схожа на психіатричні та неврологічні відхилення. У таких пацієнтів з'являється сплутаність свідомості, атаксія, м'язова слабкість, біль голови. Буває, що напад супроводжується психомоторним збудженням, галюцинаціями, руховим занепокоєнням, ейфорією, невмотивованою агресією. Адреналова система на це все реагує появою тремору та страху, тахікардією, холодним потом та парестезіями.

При подальшому прогресуванні нападу при інсуліномі можливий розвиток епілептичного нападу, втрати свідомості та коми. Приступ добре усувається внутрішньовенним введенням глюкози. При поверненні до тями пацієнти не пам'ятають того, що відбувається.

Ускладнення гіпоглікемічного нападу при інсуліномі

Під час такого нападу при інсуліномі можливий розвиток інфаркту міокарда на тлі гострого порушення харчування серцевого м'яза, можуть розвинутися ознаки локального ураження нервової системи, які можуть сприйнятись за ОНМК.

За наявності інсуліноми і таких процесах, що часто повторюються, розвивається хронічна гіпоглікемія. Вона проявляється неврологічною симптоматикою у міжприступних періодів. Це зниження пам'яті, апатія, зниження розумової діяльності, міалгія, порушення зору. У чоловіків розвивається імпотенція.

Під обстеження хворих з інсуліномою невропатолог виявляє асиметрію сухожильних та періостальних рефлексів, зниження черевних рефлексів, наявність патологічних рефлексів Россолімо, Марінеску – Радовича, Бабінського. Привертає увагу ністагм і парез погляду. Тому часто таким пацієнтам ставляться помилкові діагнози через поліморфність та неспецифічність клінічних проявів.

Як виявити інсуліному? Методи діагностики інсуліноми

Щоб підтвердити чи спростувати наявність інсуліноми, орієнтуються на патогномонічну для неї тріаду Уіппла. Її виявляють, провівши пробу із голодуванням. Тріада Уіппла полягає в наявності нервово-психічних проявів при голодуванні, падіння рівня глюкози до 2,78 ммоль/л та ефективності купірування цього стану введенням глюкози внутрішньовенно.

При позитивному результаті подальша діагностика інсуліноми включає УЗД підшлункової залози та черевної порожнини, МРТ підшлункової залози, сцинтиграфію, діагностичну лапароскопію.

Інсуліному потрібно диференціювати від демпінг – синдрому, недостатності надниркових залоз, алкогольної та лікарської гіпоглікемії, раку надниркових залоз, галактоземії.

Методи лікування інсуліноми. Прогноз при інсуліномі

Переважна тактика лікування – хірургічна. Оперативне втручання може бути різних видів та обсягів. Після операції оцінюється ефективність динамічним спостереженням рівня глюкози. Можливі післяопераційні ускладнення у вигляді панкреонекрозу, нориці підшлункової залози, панкреатиту або перитоніту.

Якщо інсулінома неоперабельна, проводять консервативну терапію адреналіном, глюкагоном, норадреналіном, глюкокортикоїдами. При злоякісному характері інсуліноми проводиться хіміотерапія.

Прогноз інсуліноми такий - у більшості хворих після хірургічного видалення інсуліноми спостерігається клінічне одужання. Рання діагностика та своєчасне оперативне лікування призводять до регресу змін із боку ЦНС. Рецидив трапляється лише у 3% випадків. За злоякісного характеру інсуліноми прогноз несприятливий.

Пацієнти, у яких виявлена ​​інсулінома, повинні перебувати на диспансерному обліку у невропатолога та ендокринолога.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити