Трихомонадний вульвовагініт відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), причому страждають від цієї інфекції рівною мірою жінки та чоловіки. Однак у чоловіків вона протікає найчастіше безсимптомно, тоді як жінки страждають набагато сильніше та отримують ускладнення набагато частіше. Діагностика трихомонадного вульвовагініту зазвичай не становить складності, але пацієнтку потрібно попередити, що ІПСШ вимагає завзятого та тривалого лікування, щоб уникнути хронізації та рецидивів.
Поширеність трихомонадного вульвовагініту у світі досить висока, оскільки цей вид ІПСШ передається не тільки під час статевого акту, а й через предмети, яких стосувався хворий, якщо на його шкірі залишилися виділення, що містять інфекцію.
Існує думка, що чоловіки не страждають від трихомоніазу, проте вони схильні до інфікування не менше, тільки найчастіше вони залишаються носіями трихомонади або хворіють безсимптомно.
Для жінок трихомонадний вульвовагініт становить значно більшу небезпеку, оскільки частіше переходить у хронічну форму і, за даними багатьох досліджень, погіршує виношування дитини, при цьому зберігається ризик зараження малюка під час пологів.
Крім того, трихомонадний вульвовагініт часто ускладнюється іншими інфекціями, які приєднуються до трихомоніазу.
Клінічні прояви трихомонадного вульвовагініту у жінок
Під час візиту до гінеколога пацієнтки скаржаться на сильний свербіж у ділянці статевих органів та пінисті неприємні виділення жовтуватого чи сірого кольору з піхви, відчуття печіння при сечовипусканні. Іноді виникають скарги на болючі відчуття під час статевого акту.
При візуальному огляді на шкірі зовнішніх статевих органів зазвичай виявляються поверхневі ерозії, червоні запалені плями, попрілості в ділянці промежини і іноді навіть виразкові ураження шкіри, якщо трихомонадний вульвовагініт не лікувався тривалий час. Слизова оболонка піхви зазвичай гіперемована, в області присінка можуть утворитися гострі кондиломи.
Специфічна клінічна ознака трихомонадного вульвовагініту – це так званий суничний цервікс. Йдеться про дрібні крововиливи на шийці матки, які виявляються при кольпоскопії практично у 45% жінок з трихомонадним вульвовагінітом.
Діагностика та лікування трихомонадного вульвовагініту у жінок
Діагностувати трихомонадний вульвовагініт слід на підставі опитування пацієнтки, клінічного огляду та лабораторних даних – мазка на мікробіологічне дослідження.
Для кожної пацієнтки розробляється індивідуальна терапевтична тактика, причому лікування повинні проходити обидва статеві партнери, щоб уникнути подальшого повторного зараження. Паралельно з курсом лікування власне трихомонадного вульвовагініту по можливості усуваються супутні захворювання, які послаблюють захисні сили організму, вживаються заходи щодо підвищення та зміцнення імунітету.
Одним із найефективніших засобів при трихомонадному вульвовагініті вважається метронідазол. Одночасно з препаратами системної дії призначається місцеве лікування – наприклад, тержинаном, який чинить одночасно протизапальну та антибактеріальну дію.
Контролюють ефективність проведеного лікування зазвичай через тиждень після його закінчення і потім після чергової менструації. На жаль, приблизно у 20% випадків інфекція рецидивує через деякий час, тому пацієнтку слід попередити про необхідність профілактичних оглядів, а також про те, що ризик рецидивування трихомонадного вульвовагініту значно підвищується при вживанні алкоголю та зниженні імунітету.
Поділіться:
Додати коментар