Тиреотоксикоз є станом, який може супроводжувати дифузний токсичний зоб, а також може розвинутись при аутоімунному тиреоїдиті. Тиреотоксикоз характеризує гіперфункцію щитовидної залози. Найчастіше ці патології зустрічаються у жінок у молодому віці. Окремо кожен прояв тиреотоксикозу можна пов'язати з іншою супутньою патологією. Однак важливим є виявлення сукупності неспецифічних симптомів, що характеризують стан тиреотоксикозу, адже такий стан потребує негайного лікування. Дізнайтеся симптоми та лікування тиреотоксикозу у нашій статті.
Які симптоми вказують на необхідність лікування тиреотоксикозу
Тиреотоксикоз проявляється сукупністю симптомів, виявлення яких має стати приводом звернення до лікаря.
Основні симптоми тиреотоксикозу:
- потливість;
- почервоніння обличчя;
- тахікардія;
- олігоменорея або дисменорея;
- локальні набряки (претибіальна мікседема);
- необґрунтоване схуднення;
- теплі вологі долоні;
- пальмуються лімфатичні вузли;
- м'язова слабкість;
- збільшення молочних залоз;
- підвищений апетит;
- тремор кінцівок;
- емоційна нестабільність, плаксивість, збудливість нервової системи, порушення сну.
Лікування тиреотоксикозу проводиться різними методами та препаратами. Дізнайтеся про переваги та недоліки методів лікування тиреотоксикозу.
Методи лікування тиреотоксикозу. Критерії ефективності лікування
Лікування дифузного токсичного зоба може бути медикаментозним, хірургічним, з використанням радіоактивного ізотопу. Медикаментозне лікування зоба проводиться у будь-якому разі. Воно може бути як самостійним методом лікування, так і передувати хірургічному методу лікування або радіоізотопному.
Медикаментозне лікування тиреотоксикозу полягає у застосуванні препаратів, які пригнічують активність щитовидної залози. Такою властивістю мають похідні імідазолів – ndash; кармімізол та групи тіоурацил – пропілтіоурацил.
Ці препарати блокують утворення органічного йоду, конденсацію йодтирозинів у трийодтиронін та тироксин. Як діють препарати на лікування тиреотоксикозу, знає estet-portal.com. При внутрішньому прийомі мерказоліл (карбімізол) швидко адсорбується і накопичується в залозі. Концентрація препарату в щитовидній залозі в 10 разів вища, ніж у плазмі крові. Рекомендована початкова доза препарату – ndash; 30 мг на добу, розділена на 2 прийоми.
Препарат слід приймати до досягнення стійкого еутиреозу. Далі пацієнта щомісяця обстежують, перевіряють концентрацію гормонів у крові, після чого, за позитивного ефекту, дозу препарату зменшують на 30-50%. Призначення підтримуючої дози є доцільним при компенсації процесу.
Про компенсацію процесу та ефективність лікування тиреотоксикозу свідчать такі показники:
- відсутність клінічних проявів хвороби;
- зменшення розмірів щитовидної залози;
- досягнення максимальних показників рівня тироксину, тиреотропіну, трийодтироніну;
- зниження в крові антитиреоїдних антитіл.
Які недоліки в лікуванні тиреотоксикозу йодидами
Якщо пацієнт не переносить мерказоліл, призначають інші препарати тиреостатичної дії. Цими препаратами можуть виступати йодиди, які у великих дозах блокують накопичення йоду щитовидною залозою, блокують пероксидазу та органіфікацію неорганічного йоду, ускладнюють вихід тиреоїдних гормонів у кров, а також блокують рецептори тиреотропіну.
Але таке лікування тиреотоксикозу має свої недоліки. Через 2 тижні щитовидна залоза пристосовується до блокуючої дії йодидів ("феномен вислизання"), тому лікування тиреотоксикозу йодидами не може бути тривалим. Часто йодиди використовують для передопераційної підготовки хворих. Також лікування йодидами може ускладнитися розвитком гастриту, кон'юнктивіту, бронхіту, оскільки йод має подразнювальну дію на органи, через які виділяється.
Як проводиться симптоматичне лікування тиреотоксикозу
Разом з антитиреоїдними препаратами доцільним є призначення бета-адреноблокаторів, які швидко купірують симптоматику надлишку катехоламінів. дратівливість, тахікардію, тремор, тривожність. При цьому неселективна бета – ndash; блокатори мають периферичну дію, вони блокують перетворення тироксину в трийодтиронін. Це сприяє збільшенню його неактивної форми. -ревертивного трийодтироніну.
Комплексне лікування тиреотоксикозу включає також глюкокортикостероїди. Особливо вони необхідні пацієнтам із відносною недостатністю надниркових залоз.
Лікування ендокринної офтальмопатії проводиться паралельно з лікуванням тиреотоксикозу. Однак при усуненні симптомів тиреотоксикозу здебільшого офтальмопатія зникає самостійно.
Важливо контролювати стан пацієнтів з дифузним токсичним зобом та аутоімунним тиреоїдитом. Для цього потрібно навчити пацієнтів регулярно вимірювати тиск, пульс, температуру та бути уважнішими до себе. При перших тривожних ознаках тиреотоксикозу важливо звернутися до фахівця для лікування тиреотоксикозу та досягнення стану еутиреозу.
Поділіться:
Додати коментар