Рубці та їх види

Генетична схильність, структурна специфіка, тривалі запалення та несвоєчасна епітелізація підвищують ризик виникнення надлишкового чи атрофічного рубцювання.

1. Надлишкове рубцювання
Надлишкове рубцювання вперше було описано в папірусі Сміта приблизно в 1700 до н.е. Через багато років Манчіні (1962) і Пікок (1970) розділили надмірне рубцювання на дві групи - гіпертрофічні і келоїдні рубці. За їх визначенням, обидва типи рубців перевищують рівень шкіри, але гіпертрофічні рубці не виходять за межі початкового місця ураження, тоді як келоїди виступають за краї рани. Обидва види пошкоджень є порушенням фундаментальних процесів загоєння ран, при цьому спостерігається очевидний дисбаланс між анаболічною і катаболічною його фазами. Втім, келоїди є більш стійкими та серйозними фіброзними порушеннями, ніж гіпертрофічні рубці.

2. Атрофічне рубцювання
Атрофічні рубці, як правило, формуються після тривалих запалень глибоких шарів дерми або підшкірної тканини, і тому часто залишаються після вугрів на щоках, плечах та спині. Атрофічні рубці зазвичай втиснуті і утворюють поглиблення або дірку в шкірі. Залежно від виду виділяють тонкі (менше 2 мм), середні (1,5-4 мм) і широкі (4-5 мм) рубці.

Профілактика надмірного рубцювання

Зрозуміло, що уникнути рубцювання ефективніше, ніж його вилікувати. Особливо важливим завданням є лікування рубців на обличчі через їхню більшу видимість. Очевидним, але не дуже ефективним рішенням є запобігання виникненню непотрібних ран у пацієнтів, схильних до келоїдів та гіпертрофічних рубців. Несвоєчасна епітелізація із затримкою 10-14 днів набагато збільшує частоту появи гіпертрофічного рубцювання. Зокрема, рани, які зазнавали напруги внаслідок руху, положення тіла або втрати тканини, наражаються на більший ризик гіпертрофії та поширення рубців. Тому, у разі пошкодження тканини не можна переоцінити важливість швидкого загоєння ран при найменшій їхній напрузі. Також дуже важливо правильно очищати інфіковані рани, знайти хороший гемостаз,

Доступні способи лікування рубців та шрамів

Пресотерапія

З 1970 року пресотерапією лікували як гіпертрофічні рубці, так і келоїди. У наші дні її використовують для профілактики формування опікових рубців. Механізм дії пресотерапії досі залишається малозрозумілим. Існують теорії про зменшений синтез колагену завдяки обмеженому притоку крові, кисню та поживних речовин до тканини рубців, а також про збільшений апоптоз (втрату клітин).

Силіконовий гель

Локальний силіконовий гель використовувався з 1980-х років, переважно для лікування гіпертрофічних рубців. Вважається, що саме закупорювання та гідратація, швидше за все, є причинами терапевтичної дії силіконового гелю, а не властиві силікону протирубцеві властивості. У наші дні силіконові гелі рекомендуються пацієнтам, схильним до надмірного рубцювання або мають специфічні анатомічні особливості. Рекомендується його застосування двічі на день, починаючи з третього тижня після операції або травмування. Тим не менш, дія силіконового гелю на зрілі гіпертрофічні рубці та келоїди залишається неоднозначною.

Флавоноїди

Флавоноїди (кверцетин та кемпферол) входять до складу добре відомих локальних протирубцевих кремів. Кверцетин, харчовий біофлавоноїд, уповільнює розростання фібробластів, вироблення колагену та скорочення келоїдних та гепертрофічних фібробластів. Креми, що містять екстракт цибулі та алантоїн (і гепарин) ефективні при видаленні рубців та запобіганні рубцюванню у пацієнтів, які зазнають лазерного видалення татуювань.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити