Поліцитемія розвивається поступово протягом тривалого часу і може бути виявлена ​​цілком випадково при дослідженні крові. Симптоми, які присутні на початкових стадіях поліцитемії, часто пояснюють іншими хронічними недугами та літнім віком: це запаморочення, шум у вухах, тяжкість у голові, мерзлякуватість кінцівок, погіршення зору та розлад сну.

З причинами розвитку поліцитемії та стадіями перебігу процесу ви можете ознайомитись у попередній статті. Про симптоми розвитку, способи діагностики та лікування лейкозу цієї форми читайте на estet-portal.com.

Якими клінічними проявами характеризується поліцитемія?

Характерною ознакою поліцитемії є розвиток плеторичного синдрому, який обумовлений панцитозом та збільшенням об'єму циркулюючої крові. Повнокров'я можна виявити при об'єктивному огляді, виявивши телеангіектазії та вишневе забарвлення шкірних покривів кистей рук, обличчя та шиї, а також слизових оболонок.

Основна діагностична ознака поліцитемії - симптом Купермана, при якому забарвлення твердого неба залишається незмінним, а м'яке небо набуває застійного ціанотичного відтінку.

Також характерним для поліцитемії є свербіж шкіри, який стає інтенсивнішим після водних процедур. Специфічний для поліцитемії прояв -  еритромелолгія. Це гіперемія та хворобливе печіння в кінчиках пальців.

spetsificheskie-simptomy-pri-politsitemii-lechenie-lejkoza-etoj-formy

Основні специфічні ознаки, властиві поліцитемії

Розгорнута стадія поліцитемії часто супроводжується у пацієнтів нападами мігрені, кардіалгією, болем у кістках та артеріальною гіпертензією. Хворі скаржаться на підвищену кровоточивість ясен, тривалу кровотечу після видалення зуба та появу синців на шкірі після незначної травми.

Порушення процесу еритропоезу супроводжується порушенням пуринового обміну та синтезу сечової кислоти. Тому у хворих з поліцитемією розвиваються такі стани як подагра, ниркова колька та сечокам'яна хвороба.

На фоні порушення трофічних процесів шкіри та слизових оболонок з'являються трофічні виразки на гомілках, утворюються виразки в шлунково-ndash; кишечнику. Найбільш частим та небезпечним ускладненням поліцитемії є тромбоз глибоких вен, церебральних та коронарних артерій, мезентеріальних судин та портальних вен. Причиною смерті хворих на поліцитемію нерідко служить тромбоемболія легеневих артерій. Водночас пацієнти з поліцитемією схильні до геморагічного синдрому з розвитком спонтанних кровотеч різної локалізації.

Як виявити поліцитемію? Аспекти діагностичного процесу

У діагностичному процесі поліцитемії основне значення мають гематологічні зміни. У дослідженні крові виявляються еритроцитоз, підвищення рівня гемоглобіну, тромбоцитоз та лейкоцитоз. Форма та розмір еритроцитів не змінюється. Збільшення маси еритроцитів понад 36 мл/кг є достовірною ознакою поліцитемії. З метою дослідження кісткового мозку проводять трепанобіопсію, яка є більш інформативною при поліцитемії, ніж стернальна пункція. Гістологічний висновок при поліцитемії – панмієлоз. На пізніх стадіях виявляють вторинний мієлофіброз.

Для оцінки ймовірності розвитку ускладнень поліцитемії проводять додаткові лабораторні тести:

  • УЗДГ судин голови та шиї;
  • луна-КГ;
  • загальний аналіз сечі;
  • печінкові проби.

Методи лікування лейкозу хронічного перебігу та показання до їх призначення

Першою та найголовнішою у лікуванні поліцитемії є процедура кровопускання, яка на певний проміжок часу значно покращує самопочуття пацієнта. Екскузії крові проводяться в обсязі, що не перевищує 500 мл за один раз. Процедура проводиться 2-3 рази на тиждень з наступним заповненням об'єму циркулюючої крові реополіглюкіном або фізіологічним розчином. На тлі таких маніпуляцій можливий розвиток залізодефіцитної анемії. Екскузії крові в лікуванні лейкозу хронічної течії можна успішно замінити процедурою еритроцитоферезу, яка дозволяє витягти лише еритроцитарну масу з кровотоку.

Наявність клініко-гематологічних порушень, розвиток вісцеральних та судинних ускладнень є показанням до проведення мієлодепресивного лікування лейкозу хронічної течії за допомогою цитостатиків або радіоактивного фосфору. З метою нормалізації агрегатного стану крові призначають гепарин, курантил чи препарати аспірину під контролем коагулограми. При геморагії проводять трансфузії тромбоцитів.

Поліцитемія має прогресуючий характер течії. Для хвороби не характерна наявність спонтанних ремісій та самостійного лікування. Тому пацієнти повинні довічно перебувати під диспансерним наглядом гематолога та проходити курс лікування. Частота трансформації поліцитемії в лейкоз у пацієнтів, які проходили хіміотерапію, вища, ніж у хворих, які не проходили такого лікування.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити