Дуже часто люди навіть не підозрюють, що багато їхніх проблем зі здоров'ям пов'язані з неправильною формою носа, а точніше – носової перегородки. Досить рідко викривлення перегородки носа виражене настільки сильно, щоб це помічали оточуючі, хоч і таке трапляється. Але в цьому випадку пацієнт сам знає, що йому потрібна корекція форми носа. А коли під час прийому у ЛОР-фахівця людина скаржиться на хронічний синусит, гайморит або тонзиліт, часті носові кровотечі і повторювані респіраторні захворювання, що повторюються, хропіння, утруднене дихання через ніс, погіршення слуху – то буває дуже здивований, дізнавшись, що причина всіх його неприємностей зі здоров'ям полягає у викривленні носової перегородки.
Причини викривлення носової перегородки
Далеко не завжди викривлення носової перегородки є результатом травми в області носа, через яку відбулося зміщення хряща та кістки в той чи інший бік. Найчастіше пацієнти, у яких оториноларинголог виявляє викривлення перегородки носа, заперечують будь-які травми голови у минулому. Деформація носової перегородки може виникнути внаслідок родової травми, а також через порушення розвитку лицьового скелета в процесі особливо інтенсивного зростання у дитячому або підлітковому періоді.
Оскільки хрящ перегородки носа укладений у кісткову “рамку”, і швидкість зростання хряща може випереджати зростання кісткового скелета навколо, у деяких випадках формується вимушений вигин хрящової частини перегородки.
Рекомендації та протипоказання до септопластики
Носова перегородка є покритою слизовою оболонкою пластинкою з хрящової та кісткової частин, яка ”перегороджує” порожнина носа на дві половини. Багато пацієнтів вважають, що носова перегородка повинна розділяти носову порожнину на дві зовсім рівноцінні половини. Але людське тіло не є абсолютно симетричним і носова порожнина теж не ідеально рівна. Її перегородка має вигини, кістково-хрящові вирости, які лікарі називають гребенями та шипами.
У разі якщо викривлення носової перегородки виражене незначно, зазвичай пластичний хірург не наполягає на будь-яких втручаннях. Однак, якщо йдеться про значне порушення носового дихання, яке спричиняє проблеми зі здоров'ям, то, безумовно, розумним рішенням буде хірургічна корекція перегородки носа.
Слід зазначити, що іноді пацієнти з недовірою ставляться до рекомендацій хірурга із пластики викривленої перегородки носа. Так, на питання “Як Ви дихаєте носом?” пацієнт може відповісти “Я дихаю нормально, звичайно!” Однак у ході подальшого опитування з'ясовується, що пацієнт спить з відкритим ротом, скаржиться на хропіння та поганий нюх. Цікавою буває ситуація, коли через деякий час після пластики носової перегородки пацієнт повідомляє лікаря: “Я просто не знав, як це насправді — дихати носом!”.
Багато фахівців не рекомендують септопластику пацієнтам старшої вікової групи, оскільки виконання хірургічних втручань у них пов'язане зі зростанням ризику наркозу та самої операції. Деякі вважають, що виконувати септопластику дітям можна не раніше ніж у віці 17 років через несформованість їх скелета. Однак відсутність повноцінного носового дихання у дитини може негативно позначитися на процесі її фізичного та психічного розвитку, стати причиною неправильного прикусу та порушення росту зубів. Більшість авторитетних оториноларингологів вважають, що за наявності чітких показань хірургічне втручання на носовій перегородці може бути виконане дитині з 11-річного віку, а якщо має місце особливо виражене утруднення носового дихання, питання операції може розглядатися,
Як виконується операція септопластики
Операція полягає у видаленні викривлених ділянок хряща та кістки. При цьому зберігається слизова оболонка, що покриває перегородку носа, і після операції на перегородці не залишається отвору - просто вона стає тоншою і складається не з хряща, а з фіброзної тканини. Операція здійснюється ендоназально (тобто через порожнину носа без видимих розрізів шкіри обличчя) та триває близько години. Розріз робиться всередині носа, і рубець згодом не видно. У разі потреби одночасно виконуються інші ендоскопічні операції на приносових пазухах, носових раковинах, видалення аденоїдних вегетацій. Наприкінці операції носова перегородка фіксується у серединному положенні спеціальними пластинками (сплінтами). У порожнину носа вводяться тампони, які підтримують носову перегородку в належному положенні та вбирають кров'яні виділення.
Після операції призначаються знеболювальні та жарознижувальні препарати, антибіотики. Тампони з порожнини носа видаляють через 1-2 доби, супроводивши процедуру введенням знеболювальних та кровоспинних препаратів. Пацієнта слід попередити, що протягом днів після видалення тампонів він не відчує вираженого поліпшення носового дихання. Це пов'язано з набряклістю слизової оболонки в результаті операції та зі скупченням у носових ходах згустків крові та слизу. У більшості пацієнтів повна суб'єктивна нормалізація носового дихання відзначається через 5-6 тижнів після операції. У разі супутнього алергічного риніту та деяких інших станів відновлювальний період може затягуватися, і тоді виникне потреба у додаткових призначеннях.
Поділіться:
Додати коментар