Себорейний дерматит є хронічною запальною патологією, яка локалізується на ділянках тіла з великою кількістю сальних залоз і здатна значно погіршувати якість життя пацієнтів. Він є клінічним діагнозом, який ґрунтується на типових ураженнях та їх розташуванні. Захворювання розвивається як у здорових людей, так і у пацієнтів з ослабленим імунітетом різного генезу.
Поговоримо на estet-portal.com про патофізіологію, клінічну діагностику патології та діагностики шляхом біопсії, сучасної тактики ведення себорейного дерматиту.
- Патофізіологія себорейного дерматиту: імунна відповідь та Malassezia
- Діагностика себорейного дерматиту: клініка, біопсія
- Тактика ведення себорейного дерматиту: шкіраголови, обличчя та тіло
Патофізіологія себорейного дерматиту: імунна відповідь та Malassezia
Почервоніння, свербіж та лущення при себорейному дерматиті розвиваються у зв'язку із змінами у функціонуванні клітин шкіри. Рід дріжджових грибів Malasseziaвикликають неспецифічну імунну відповідь, яка запускає каскад змін шкіри.
Читайте також: Хронічні дерматози шкіри голови
Дріжджі проникають у роговий шар, вивільняючи ліпази, що призводить до утворення вільних жирних кислот, і ініціюють запальний процес. Запалення викликає гіперпроліферацію і неповну диференціацію корнеоцитів, порушуючи бар'єрну функцію і тим самим ще більше відкривають доступ для проникнення грибів Malassezia.
Діагностика себорейного дерматиту: клініка, біопсія
У підлітків та у дорослих клінічна картина себорейного дерматиту найчастіше представлена лускатими, жирними, еритематозними осередками на волосистій частині шкіри голови, шкірі носогубних складок, вух, брів, передньої поверхні грудної клітки та верхньої третини спини , що супроводжуються лущенням та свербінням.
Підписуйтесь на нас у Instagram!
Диференціювати захворювання необхідно з великою кількістю патологій, проте типова локалізація та характеристика уражень шкіри дозволяє клінічно діагностувати цю патологію.
Якщо клінічно встановити діагноз не вдається, біопсія дозволить підтвердити себорейний дерматит за такими критеріями, як паракератоз в епідермальному шарі, закупорені фолікулярні отвори та спонгіоз.
Тяжкість симптомів себорейного дерматиту може варіювати через зтреса та перебування на сонці.
Тактика ведення себорейного дерматиту: шкіра голови, обличчя та тіло
При середній тяжкості течії себорейного дерматиту волосистої частини шкіри голови варто включати в лікування шампуні, що містять сульфід селену, пірітіон цинку, кам'яновугільний дьоготь, масло чайного дерева.
>
Для тривалого контролю патології рекомендується використовувати протигрибкові шампуні, що містять кетоконазол 2% або циклопірокс 1% щодня або 2-3 рази на тиждень протягом декількох тижнів до початку періоду ремісії. Для повноцінного ефекту склад засобу повинен перебувати на волоссі та шкірі голови не менше 5 хвилин.
Згідно з дослідженнями, препарати, що мають у своєму складі кетоконазол та цинк, не втрачають своєї ефективності після 3-х місяців використання.
Залежно від тяжкості запалення шкіри голови, топічні кортикостероїди можуть бути корисними, але тривале застосування пов'язане з побічними ефектами: флуоцинон, бетометазон валерат здатні зменшити свербіж та запалення.
Підписуйтесь на нас у Facebook!
У помірних та тяжких випадках застосування клобетазолу у вигляді 0,05% шампуню два рази на тиждень, чергуючи з 2% кетоконазолом два рази на тиждень, може швидше зменшити симптоми і довше зберігати контроль над себорейним дерматитом після припинення використання порівняно з одним препаратом.
Читайте також: Періоральний дерматит: клініка, диференціальна діагностика, терапія
Для лікування себорейного дерматиту на обличчі та тілі застосовуються топічні протигрибкові засоби, кортикостероїди та інгібітори кальциневрину.
Кортикостероїди варто вважати препаратами другого ряду, оскільки тривале використання асоціюється з утворенням телеангіектазій та атрофією шкіри.
Читайте також: Клінічні форми телеангіектазій та їх лікування
Дослідження показують, що топічні інгібітори кальциневрину можуть бути також ефективними, як топічні протигрибкові препарати та кортикостероїди, проте при цьому вони мають менш виражені побічні ефекти. Згідно з попередженням FDA, пімекролімус і такролімус можуть асоціюватися з лімфомою та раком шкіри. Хоча цьому не було знайдено достатньо доказів,Американська академія дерматологіїрекомендує уникати постійного та тривалого застосування місцевих інгібіторів кальциневрину та наносити їх лише на обмежені ділянки. Їх також слід вважати препаратами другої лінії.
Читайте також: Псоріаз волосистої частини шкіри голови
Лікування себорейного дерматиту протигрибковими засобами є основою терапії себорейного дерматиту шкіри голови, обличчя та тіла. Через можливі побічні ефекти протизапальні препарати - місцеві кортикостероїди та інгібітори кальциневрину - слід застосовувати лише протягом короткого періоду часу. Так як себорейний дерматит є хронічною патологією, підтримуюча терапія є необхідною.
Ще більше цікавих матеріалів чекають на нашому YouTube-каналі :
Поділіться:
Додати коментар