У сучасному світі питання сексології та сексопатології є дуже актуальними і часто порушуються навіть не в медичному середовищі. Поліпшення якості та тривалості статевих актів стає метою безлічі клінік та фармакологічних компаній. Постійно винаходять нові способи продовження статевого акту, і суспільство змушує чоловіків задаватися цією проблемою. Але мало хто думає про те, що межа між нормою і патологією дуже тонка. Що, якщо тривала ерекція із предмета чоловічої гордості може перетворитися на небезпечний патологічний стан? Пріапізм – тривала патологічна ерекція статевого члена, яка за відсутності негайного надання медичної допомоги може призвести до страшних наслідків, аж до втрати статевого члена. Як це може статися? Читайте далі.
Суть поняття та основні причини виникнення приапізму
Пріапізм – це тривала, аж до декількох місяців, болісна ерекція статевого члена, яка не пов'язана з виникненням статевого збудження і не зникає після статевого акту. Патологія зустрічається досить рідко, і може бути самостійним захворюванням, так і симптомом іншої патології. Важливо пам'ятати, що тривале безграмотне використання додаткових методів стимуляції ерекції може призвести до виникнення приапізму. Виникає такий стан часто після статевого акту, акту сечовипускання чи дефекації без будь-якої очевидної причини. В етіології приапізму виділяють кілька основних факторів:
- пошкодження центральної нервової системи: пухлини та травми головного мозку, розсіяний склероз або мієліт;
- місцеві патологічні процеси: пухлини або травми статевого члена;
- загальні патологічні процеси: інфекційні захворювання, уремія тощо.
Клінічна картина пріапізму: основні симптоми
Клінічна картина приапізму досить специфічна: на тлі повного спокою, після статевого акту, сечовипускання чи дефекації виникає спонтанна тривала ерекція, яка не зникає після статевого акту. Характерною ознакою приапізму є повна відсутність еякуляції після статевого акту. Ерекція супроводжується наявністю болю різної інтенсивності у статевому члені та малому тазі. При цьому зовнішній вигляд статевого члена також досить характерний: він дугоподібно вигнутий і напружений, головка статевого члена звернена у бік живота, шкіра статевого члена набуває синюшного забарвлення. Відсутнє кровонаповнення печеристих тіл та головки статевого члена, сечовипускання у пацієнта з приапізмом ускладнене.
Діагностичний процес приапізму не становить особливих складнощів і базується насамперед на даних анамнезу та об'єктивного обстеження. Спонтанне виникнення ерекції статевого члена, неможливість еякуляції, наявність в анамнезі пухлин та травм головного мозку та статевого члена, а також дані про перенесені інфекційні захворювання наштовхнуть на думку про патологічну природу ерекції. Характерний вид статевого члена підтверджує діагноз пріапізму. В особливо складних випадках рекомендовано проведення кавернозографії – рентгенконтрастного дослідження статевого члена. Відсутність контрастування венозних судин на кавернозограмі після введення рентгенконтрастної речовини в печеристі тіла говорить про відсутність венозного відтоку та підтверджує діагноз приапізму.
Консервативні та хірургічні методи лікування приапізму
Пріапізм є гострим станом і потребує негайної госпіталізації пацієнта. Лікування починається з застосування холодних компресів на статевий член і введення седативних препаратів. При яскраво вираженому больовому синдромі вводяться спазмолітики та знеболювальні препарати як внутрішньовенно, так і підшкірно. Обов'язковим є введення антикоагулянтів, оскільки порушення венозного відтоку з вен статевого члена може спровокувати незворотні небезпечні життя зміни в тканинах статевого члена. При неефективності консервативних методів лікування проводиться оперативне втручання: розсікається білкова оболонка статевого члена біля його основи, видаляються згустки крові, та створюється анастомоз між великою підшкірною веною стегна та печеристим тілом. Рідше використовують створення анастомозу з губчастим тілом уретри.
Небезпечні наслідки приапізму: як їх уникнути
Пріапізм, на превеликий жаль, може призвести до серйозних наслідків. Половина чоловіків, які перенесли це захворювання, втрачають здатність до здійснення сексуального акту та стають імпотентами. Хронізація процесу характеризується виникненням частих безпричинних ерекцій, які згодом слабшають, і настає еректильна дисфункція. В особливо небезпечних випадках може розвиватися гангрена статевого члена: стан, при якому необхідною є ампутація статевого органу. Запобігання травматизації статевих органів та головного мозку, а також грамотне використання препаратів, що стимулюють ерекцію, допоможуть уникнути приапізму та зберегти чоловіче здоров'я на довгі роки.
Поділіться:
Додати коментар