Запальний процес у придатку яєчка називається епідидиміт. У більшості випадків епідидиміт є ускладненням хронічного запального захворювання органів сечовидільної системи. Епідідиміт може мати гострий і хронічний перебіг, проте частіше зустрічається гострий. Основним чинником у розвиток епідидиміту є застій крові у малому тазу. Також виявлено, що епідидиміт може розвиватися після стерилізації чоловіків. Запальний процес починається внаслідок накопичення сперматозоїдів, що надходять з яєчок до придатків, які не встигають розсмоктуватися з нормальною швидкістю.
Які причини призводять до розвитку епідидиміту?
Ще однією причиною розвитку епідидиміту є присутність хронічної бактеріальної інфекції. Епідідиміт може розвиватися у будь-якому віці, проте частіше спостерігається у молодих чоловіків віком 20-40 років. У маленьких хлопчиків епідидиміт може бути після травмування мошонки. Як виявляється епідидиміт, читайте на estet-portal.com. За наявності бактеріальних вогнищ інфекція висхідним шляхом проникає через уретру і за рахунок сім'явивідних проток минає простату. Після цього інфекція потрапляє одразу до придатків.
Епідидимит викликається лише двома групами мікроорганізмів. До першої групи належать збудники інфекції, що передаються статевим шляхом, а до другої групи належить кишкова паличка. Тому у чоловіків, які займаються анальним сексом, підвищено ризик розвитку епідидиміту.
Клінічна картина та небезпечні симптоми гострого епідидиміту
Гостре запалення в придатку яєчка супроводжується різким підвищенням температури до 39-40 0С. Мошонка набрякла, гіперемована, ходьба та будь-які рухи відбуваються з больовими відчуттями в мошонці на боці поразки. Біль може іррадіювати в пах, криж або поперек. Якщо епідідиміт поєднується з орхітом та періорхоепідідімітом, тоді органи мошонки не контуруються.
За відсутності лікування прояви гострого епідидиміту зникають за кілька діб. При цьому в ділянці хвоста або тіла придатка формується неоднорідний інфільтрат щільної консистенції, який часто заміщується рубцевою тканиною.
Аутоагресія та рубцювання після перенесеного гострого епідидиміту є причиною безпліддя.
Епідидимит може протікати з пошкодженням сім'явивідної протоки, що називається деферентит, або з залученням насіннєвого канатика (фунікуліт). При деферентиті насіннєвий проток при пальпації виявляється у вигляді щільного болючого шнура. При фунікуліті він визначається як болісний товстий тяж. Епідідиміт гонорейної етіології має гостру течію.
Симптоми епідидиміту, наявність яких свідчить про необхідність відвідування лікаря:
- інтенсивний біль у черевній порожнині;
- слизові виділення з уретри;
- печіння в процесі сечовипускання;
- почастішання сечовипускання або рідкісні позиви до нього;
- поява затверджень у яєчку або його збільшення.
Основні клінічні прояви хронічного епідидиміту
Після стихання проявів гострого епідидиміту процес може перейти у хронічну форму. Хронічний епідидиміт у стадії ремісії не викликає жодних суб'єктивних відчуттів у ділянці мошонки. Часті загострення процесу провокують зростання фіброзної тканини у придатку, відбувається його переродження. Такі процеси супроводжуються рубцюванням та обструкцією сім'явивідної протоки.
При пальпації мошонки визначається ущільнення, іноді придаток збільшено. Також можливе потовщення насіннєвого канатика і збільшення діаметра сім'явивідної протоки. При хронічному епідидиміті знижується якість сперми, що разом із рубцевими змінами стають причиною безпліддя. Принципи лікування епідидиміту читайте у статті.
Поділіться:
Додати коментар