Чому під час лікування ниркової гіпертензії перестають діяти деякі групи препаратів?

Однією з форм ниркової артеріальної гіпертензії на тлі оклюзії ниркової артерії є реноваскулярна (ниркова) гіпертензія. Частота реноваскулярної артеріальної гіпертензії складає 1% всіх випадків гіпертензій, п'яту частину всіх стійких артеріальних гіпертензій та третину швидко прогресуючих злоякісних артеріальних гіпертензій.

Лікування ниркової гіпертензії має труднощі. Наприклад, під час лікування ниркової гіпертензії спостерігається зниження ефективності деяких груп препаратів. При цьому люди продовжують приймати їх, наражаючи себе на ризик. Чому так відбувається, читайте у нашій статті.

Основні причини розвитку ниркової гіпертензії

Частих причин реноваскулярної артеріальної гіпертензії існує дві - фібром'язова дисплазія та атеросклероз магістральних артерій. Виділяють рідкісні причини ниркової гіпертензії, до яких відносять неспецифічний аортоартеріїт (хвороба Такаясу), травми живота, тромбоз ниркових артерій (ускладнення медичних втручань), вузликовий поліангіїт, мерехтіння передсердь, аневризму черевної аорти, аневризму черевної аорти до перегину або стискання артерій нирки.

Стеноз ниркової артерії зустрічається найчастіше, у 70% випадків, і виявляється переважно в осіб похилого віку. Зазвичай атеросклеротичні бляшки розміщуються у гирлі. Прогресування атеросклерозу з розвитком стенозу, що гемодинамічно значущий, провокує розвиток порушення функції нирок у рамках ішемічної хвороби нирок.

Основні фактори ризику стенозу ниркових артерій та ниркової гіпертензії:

• Цукровий діабет.
• Куріння.
• Поширений атеросклероз (особливо гілок черевної аорти).
• Гіперліпідемія.

Як фібромускулярна дисплазія впливає на розвиток ниркової гіпертензії?

Фібромускулярна дисплазія є причиною ниркової гіпертензії в решті 25-30% випадків. Фібромускулярна дисплазія являє собою захворювання судинної стінки незапального характеру. Відбувається трансформація гладких клітин медії в фібробласти, при якій відбувається накопичення пучків еластичних волокон на кордоні з адвентицією.

Це призводить до утворення стенозів, що чергуються з ділянками аневризматичних розширень. Так, артерія набуває вигляду чоток. Стеноз ниркової артерії на тлі фібромускулярної дисплазії є причиною тяжкої артеріальної ниркової гіпертензії у дитячому чи молодому віці. Ця патологія часто розвивається праворуч і рідко має двосторонній характер.

Які механізми патогенезу ниркової гіпертензії?

У патогенезі ниркової гіпертензії головною ланкою виступає активація ренін – ангіотензин-альдостеронової системи через зниження кровопостачання нирки на боці її ураження. Стеноз ниркової артерії призводить до зниження тиску нижче місця її звуження. Це стимулює секрецію реніну нирками та утворення ангіотензину ІІ. Такі механізми значно підвищують системний АТ.

Механізм зворотного зв'язку, який полягає у гальмуванні секреції реніну у відповідь на підвищення артеріального тиску, не настає через звуження ниркової артерії. Це проявляється стійким підвищенням концентрації реніну в ішемізованій тканині нирки та збереженням високих цифр АТ.

У разі одностороннього ураження нирки здорова нирка починає посилено виводити натрій, при цьому в цій нирці порушуються механізми саморегуляції ниркового кровотоку, які спрямовані на запобігання її ушкодженню при системній нирковій гіпертензії.

Чому згодом антигіпертензивні препарати виявляються неефективними?

На початковій стадії ниркової гіпертензії блокатори ренін – ангіотензинової системи викликають виражене зниження артеріального тиску. Пізні стадії артеріальної гіпертензії характеризуються склерозом контрлатеральної нирки через гіпертонічний ушкодження її тканини. Така нирка не здатна більше виділяти воду і натрій, і механізм розвитку артеріальної гіпертензії вже не ренін - залежний, а натрій-об'ємзалежний.

Тому прийом блокаторів ренін-ангіотензинової системи на пізніх стадіях ниркової гіпертензії вже не дають ефекту. Ішемізована нирка склерозується та зменшується у розмірі. Такий самий процес відбувається і в контрлатеральній нирці внаслідок гіпертонічного ушкодження. При тривалій артеріальній гіпертензії розвиток ниркової недостатності відбувається саме таким чином.

Тому при виявленні неефективності антигіпертензивних препаратів вищеописаних груп пацієнта слід обстежити, після чого призначити іншу схему лікування з одним або двома антигіпертензивними препаратами у поєднанні з обмеженням споживання солі.