Піогенними називають гранульоми, які ростуть на ділянці шкіри або слизової оболонки після незначних травм. Піогенну гранульому ще називають ботріомікомою, телеангіектатичною гранульомою та гемангіомою грануляційного типу. Піогенна гранульома лякає пацієнтів своїм швидким зростанням і яскравим забарвленням, що тривожить. Завдання лікаря полягає в тому, щоб обов'язково перевірити гранульому та переконатися, що за нею не ховається злоякісна пухлина. Які причини розвитку піогенної гранульоми? Основні методи лікування піогенної гранульоми можна дізнатися на estet-portal.com.
Місця локалізації та причини розвитку піогенної гранульоми
Піогенна гранульома утворюється в місці пошкодження шкіри через посилене зростання капілярів і набряку навколишнього місця тканини. Піогенні гранульоми розвиваються дуже швидко, протягом декількох тижнів, і виглядають як коричневі, синювато-чорні або навіть червоні утворення, схожі на вузлики, трохи підняті над поверхнею шкіри.
Зазвичай вони з'являються на обличчі, на руках – особливо на пальцях, але можуть розвинутись і на губах, на слизовій оболонці носа. Шкіра, що покриває їх, дуже тонка, тому при найменшому пошкодженні піогенні гранульоми кровоточать.
Іноді піогенні гранулеми досить великих розмірів можуть розвиватися у вагітних жінок, причому з незрозумілих причин, на будь-яких частинах тіла та навіть на яснах, зазначає estet-portal.com. В основному, це захворювання відзначається у молодих людей до 30-річного віку. Лікарі відзначають, що піогенні гранульоми можуть збільшуватися у розмірах, потім спонтанно зменшуватись і навіть зникати самі собою. Іноді піогенна гранульома виникає на тлі телеангіектатичної ангіоми або невуса.
Серед причин, що викликають появу піогенних гранульом, виділяють кілька, що найчастіше схиляють до їх розвитку.
Причини розвитку піогенної гранульоми:
- мікротравми,
- вагітність,
- гормональні порушення
- лазерне лікування винних плям,
- прийом ізотретиноїну, ретиноїдів.
Діагностика та методи лікування піогенної гранульоми
При зверненні пацієнта лікар повинен оглянути освіту за допомогою дерматоскопа, зробити біопсію та переконатися, що має справу саме з піогенною гранулемою, диференціюючи її з меланомою, гемангіомою, базальноклітинною карциномою, бацилярним ангіоматозом, бородавками, саркомою Капоші, плоскоклітинним раком.
Слід запропонувати пацієнтові варіанти лікування залежно від місця розташування піогенної гранульоми, щоб унеможливити її подальше травмування, оскільки це викликає її сильну кровоточивість.
Найчастіше лікування піогенної гранульоми здійснюється хірургічним шляхом. Залежно від локалізації освіти та її розмірів застосовують кріодеструкцію або лазерне лікування.
Імпульсний лазер на барвниках ефективний для лікування невеликих утворень, особливо у дітей. При більших піогенних гранульомах застосовують вуглекислотний лазер. Зазвичай операція переноситься добре і навіть не вимагає анестезії. Анестезії.
Пацієнта потрібно попередити про важливість післяопераційного догляду (від 2 до 6 тижнів, поки рана повністю не загоїться), а також про ймовірність рецидивів захворювання та можливе утворення рубця на місці видалення піогенної гранульоми. Післяопераційний догляд після лікування піогенної гранульоми полягає у щоденному промиванні шкіри та накладенні мазі з антибіотиком.
Поділіться:
Додати коментар