Ожирение: ищем эндокринную причину заболевания

Ожиріння є однією з найскладніших медико-соціальних проблем сучасності. За останні роки в багатьох країнах світу захворюваність на ожиріння підвищилася в десятки разів, а фактична поширеність у більшості європейських країн на сьогодні становить близько 20%.

Тому ESE випустило оновлені рекомендації щодо менеджменту пацієнтів з ожирінням та ендокринною патологією, які представлені в даній статті на estet-portal.com

Постановка діагнозу та пошук причин ожиріння

Сама собою маса тіла є недостатнім орієнтиром для встановлення діагнозу. Орієнтуватися необхідно також на індекс маси тіла (ІМТ) та співвідношення кола талії до кола стегон.

Читайте нас у Instagram!

Хоча просте визначення ІМТ, швидше за все, є спрощеним підходом до діагностики ожиріння, проте ІМТ легко підраховується, і поки немає даних, які б показували, що складні методи діагностики мають великі переваги для встановлення діагнозу "ожиріння".

>

Ефективний режим харчування при веденні пацієнта з метаболічним синдромом

Підвищений ІМТ призводить до ряду гормональних змін. Крім того, при ожирінні наявні супутні ендокринні захворювання, які потребують правильної діагностики та лікування.

ESE (Європейське співтовариство ендокринології) розробило рекомендації щодо менеджменту пацієнтів з ожирінням. Мета установок полягає у наданні клініцистам практичних рекомендацій щодо терапевтичної допомоги пацієнтам з ожирінням.

 

My default image

 

Запропоновано всім пацієнтам вимірювати масу тіла та зростання для визначення ІМТ. Для рутинної діагностики ожиріння достатньо визначення ІМТ> 30 кг/м2. Рекомендовано також вимірювання кола талії як додатковий діагностичний тест, особливо якщо ІМТ

Також для діагностики ожиріння застосовують розрахунок індексу Брока.

 

My default image

 

Важливо враховувати, що всі призначені ліки та біодобавки можуть впливати на показники концентрації гормонів.

Дисфункція щитовидної залози як причина ожиріння

Функція щитовидної залози зазвичай оцінюється незалежно від причин ожиріння, оскільки гіпотиреоз є одним із найпоширеніших ендокринних захворювань світу. У Європі поширеність гіпотиреозом коливається в межах 0,2-5,3%, а поширеність недіагностованого гіпотиреозу оцінюється приблизно в 5%.

Симптоми гіпотиреозу є неспецифічними і можуть бути сприйняті як симптоми ожиріння, а саме:

  • втома;
  • депресія;
  • судоми;
  • порушення менструального циклу;
  • збільшення маси тіла.
Також статистично показано, що більша поширеність гіпотиреозу є саме за наявності ожиріння.

Оскільки гіпотиреоз досить поширений у популяції і може посилювати збільшення маси тіла, а також погіршувати супутні захворювання при ожирінні, необхідно контролювати функцію щитовидної залози.

Медикаментозна терапія ускладнень цукрового діабету

Рекомендується, щоб постановка діагнозу гіпотиреозу базувалася на рівні тиреотропного гормону (ТТГ). Якщо рівень ТТГ підвищений, рекомендується виконати аналіз на вільний тироксин (Т4) та антитіла до тиреопероксидази (анти-ТПО).

Згідно з Американськими рекомендаціями, ТТГ є найкращим скринінговим тестом на дисфункцію щитовидної залози для більшості клінічних ситуацій, у яких нормального рівня ТТГ достатньо для виключення первинного гіпотиреозу.

Центральний гіпотиреоз із низькою концентрацією ТТГ та непропорційно низьким Т4 є рідкістю − 1% випадків гіпотиреозу. Тому визначення Т4 слід проводити лише у разі підвищеного рівня ТТГ.

Найпоширенішою причиною гіпотиреозу є хронічний аутоімунний тиреоїдит. Підвищені концентрації тиреоїдних антитіл виявляються у 11% загальної популяції. Профілі антитіл до щитовидної залози рекомендується проводити для діагностики аутоімунного гіпотиреозу та для визначення пацієнтів, у яких у майбутньому можливий розвиток вторинного гіпотиреозу.

Сиртуїни – білки довголіття для омолодження шкіри та організму в цілому

Препарати гормонів щитовидної залози та їх похідні широко застосовувалися в минулому столітті як препарати для лікування ожиріння. Проте ця терапевтична тактика застаріла, оскільки виявлено недостатній вплив гормонів щитовидної залози на зменшення маси тіла та можливий розвиток ятрогенного тиреотоксикоза.

Гіперкортицизм як причина ожиріння

Ожиріння є супутнім станом більшості так званих синдромів псевдо-Кушинга (pseudo-Cushing state). За наявності центрального ожиріння, яке супроводжується специфічними ознаками та супутніми серцево-судинними факторами ризику (АГ, ЦД 2), слід виключити діагноз «синдром Кушинга» (СК).

Біоідентична гормональна терапія

Також є дані, що свідчать, що субклінічний СК найчастіше є причиною ожирінням. Тому робоча група ESE рекомендує проводити скринінг на гіперкортицизм пацієнтам, у яких, окрім ожиріння, є інші специфічні симптоми гіперкотицизму.

До таких ознак належать:

  • атрофія шкіри;
  • остеопороз;
  • спонтанні екхімози;
  • проксимальна міопатія;
  • розтяжки.

Інші ознаки характерні як для СК, так і для ожиріння, такі як:

  • центральне ожиріння;
  • цукровий діабет 2 типу;
  • артеріальна гіпертензія;
  • депресія.

При клінічній підозрі на гіперкортицизм рекомендовано проведення біохімічного дослідження крові.

Ще більше цікавої інформації на нашому YouTube-каналі:

 

 

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити