Органи жіночої статевої системи мають цілий комплекс особливих захисних механізмів, робота яких спрямована на запобігання розвитку патологічних процесів репродуктивних органів. Особливо добре розвинені фактори місцевого захисту в матці, оскільки саме цей орган забезпечує нормальні умови для розвитку та зростання майбутнього плоду. Проте, який завжди чинники захисту здатні справлятися з впливом інфекційного агента. За недостатньої ефективності роботи факторів захисту розвивається запальний процес слизової оболонки матки – гострий ендометрит. Цей стан вимагає негайного початку комплексної терапії, оскільки може призвести до серйозних ускладнень.
Які фактори призводять до розвитку гострого ендометриту?
Найчастіше інфікування слизової оболонки матки відбувається на тлі зниження місцевих факторів захисту. У репродуктивній системі жінки це відбувається найчастіше як результат оперативних внутрішньоматкових втручань, таких як аборти або діагностичні вишкрібання. Провокують інфекційний процес бактерії, віруси, гриби, мікоплазми та спірохети. Найчастіше зустрічається поєднання аеробної та анаеробної інфекції. На сьогоднішній день провідну роль у розвитку гострого ендометриту відіграє герпесвірусна та хламідійна інфекції. Наявність у порожнині матки залишків плацентарної тканини після пологів, плодового яйця, згорток крові або децидуальної тканини, а також зниження загального імунітету є факторами, що спричиняють розвиток гострого ендометриту.
Клінічна картина та діагностика гострого ендометриту
Захворювання починається гостро, симптоми гострого ендометриту з'являються через кілька днів після інфікування. Найбільш ранніми симптомами гострого ендометриту є підвищення температури до фебрильних значень, озноб, біль унизу живота, який може віддавати в пах. Пізніше з'являються жовто-зелені гнійні виділення із статевих органів. Під час гінекологічного огляду визначаються ті ж гнійні виділення у піхві, при цьому цервікальний канал часто розширений, матка збільшена та болісна при пальпації, особливо з боків, де розташовуються лімфатичні судини. Лабораторні аналізи крові показують усі ознаки запального процесу: лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ, острофазові білки.
Методи консервативного лікування гострого ендометриту
Основним у лікуванні гострого ендометриту є призначення антибактеріальної терапії. Препарати та їх дозування повинні підбиратися індивідуально, з урахуванням чутливості збудників до антимікробної терапії. Має сенс призначення протипротозойних препаратів, оскільки найчастіше найпростіші також відіграють роль розвитку гострого ендометриту. Також проводять детоксикаційну, десенсибілізуючу та загальнозміцнювальну терапію. За допомогою антисептичних охолоджених розчинів можна промивати порожнину матки для досягнення максимального терапевтичного ефекту. У разі наявності в порожнині матки субстрату, що підтримує інфекційний процес, проводиться вишкрібання порожнини матки. При своєчасному ефективному лікуванні захворювання триває не більше 10 днів. У протилежному випадку можливе виникнення таких ускладнень, як метроендометрит, ураження запальним процесом очеревини та судин матки, що може призвести до сепсису та летального результату. Також висока ймовірність переходу гострого ендометриту до хронічного процесу.
Поділіться:
Додати коментар