Локалізована склеродермія є хронічним захворюванням, що характеризується ураженням сполучної тканини з виникненням вогнищ склерозу на тлі запальних змін шкіри.
В останні роки спостерігається збільшення захворюваності на склеродермію, що пов'язують із змінами в імунореактивності організму людини, які виникають як результат постійного контакту з різними алергенами та нераціональним застосуванням медикаментів.
На estet-portal.com читайте про основні симптоми цього захворювання, патогенетичні механізми розвитку склеродермії, та сучасні підходи до її лікування.
Особливості клінічної картини осередкової склеродермії
Симптоми осередкової склеродермії можуть відрізнятися залежно від типу та стадії захворювання. Вони включають появу бузкових бляшок з чітко обмеженими краями, схильних до периферичного зростання.
З часом вогнище стає більш щільним і світлішає, набуваючи характерного кольору "слонової кістки", по його периферії залишається тільки фіолетовий обідок. Форма бляшок може бути округлою овальною та лінійною. Найчастіше елементи розташовуються на животі, грудях, спині чи кінцівках.
Вогнища склеродермія зустрічається в три-чотири рази частіше у жінок, ніж у чоловіків.
При лінійній та глибокій осередковій склеродермії можуть виникати суглобові контрактури, підшкірна атрофія, що в результаті призводить до деформації кінцівок та інвалідності.
Особливості перебігу основних форм склеродермії
Вогнища склеродермія: патогенез захворювання
Патофізіологічні зміни при склеродермії характеризуються гіперпродукцією колагену 1 та 3 типу. Однак, що саме зумовлює активацію фібробластів за цієї патології невідомо.
Існує думка, що причиною осередкової склеродермії є імунологічне пошкодження ендотеліальних клітин.
Підтвердженням аутоімунної теорії виникнення даного захворювання є наявність у пацієнтів аутоантитіл, а також часта асоціація склеродермії з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як вітіліго, аутоімунний тиреоїдит тощо.
Найактуальніші статті читайте у Facebook!
Базові підходи до лікування осередкової склеродермії
Чим раніше буде розпочато терапію склеродермії, тим менше буде в подальшому осередок атрофії шкіри. Системна терапія включає призначення кортикостероїдів або імуносупресорів для зниження активності запального процесу та придушення синтезу колагену.
Для лікування склеродермії у стадії склерозу та ущільнення застосовують препарати гіалуронідази, а також високі дози пеніцилінів.
При осередковій склеродермії на осередки ураження призначаються креми з вітаміном D, які інгібують активність фібробластів, зменшують запалення та допомагають розм'якшити шкіру.
Склеродермія практично завжди супроводжується сухістю шкіри, тому дуже важливо забезпечити її зволоження. Також пацієнтами не рекомендується приймати гарячу ванну, оскільки це також призводить до дегідратації шкіри.
Вам також може бути цікаво: Причини та клінічні прояви осередкової склеродермії
Поділіться:
Додати коментар