Генітальний герпес − поширене захворювання, яке передається статевим шляхом та характеризується довічною персистенцією вірусу простого герпесу (ВПГ) з періодичною реактивацією.
Вірус простого герпесу − ДНК-вірус, який залежно від складу білкової оболонки поділяють на ВПГ-1 і ВПГ-2.
Вірус простого герпесу 1 викликає поразку переважно порожнини рота, а поразки геніталій донедавна переважно викликав ВПГ-2.
Однак зараз у США ВПГ-1 викликає первинну генітальну інфекцію з такою самою частотою, як і ВПГ-2, або навіть частіше.
Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про сучасні підходи до лікування та діагностики захворювань, викликаних вірусом простого герпесу.
- Механізм зараження вірусом простого герпесу
- Клінічні прояви зараження вірусом простого герпесу
- Підходи до діагностики та лікування вірусу простого герпесуа
Механізм зараження вірусом простого герпесу
Первинна інфекція вірусу простого герпесу виникає внаслідок контакту незараженої особи з пацієнтом, який активно поширює вірус через шкіру або виділення.
Читайте нас у Instagram!
Можливий продромальний період тривалістю від кількох годин до кількох днів, який проявляється болем, поколюванням, свербінням або печінням в області контакту з інфікованою поверхнею.
Протягом спалаху інфекції, що триває приблизно 2 тижні, пошкодження епітелію в місці воріт інфекції призводить до появи бульбашок, які лопаються, і утворюються виразки, далі поступово відбувається реепітелізація.
Чим загрожує прихована герпетична інфекція
Під час первинної інфекції, вірусна ДНК за аксонами переміщується в чутливі ганглії спинного мозку, де залишається на все життя.
Під час реактивації вірус простого герпесу переміщається в протилежному напрямку через аксони та їх відростки або через аксони протилежної сторони тіла до шкіри та слизових оболонокам.
Клінічні прояви зараження вірусом простого герпесу
Спалах інфекції проявляється появою одного або згрупованих бульбашок на геніталіях, промежині, сідницях, верхній області стегон або періанальних ділянках, які перед загоєнням перетворюються на виразки.
Первинна інфекція може супроводжуватися нездужанням, лихоманкою або локальною лімфаденопатією.
Наступні спалахи інфекції зазвичай протікають легше і викликані реактивацією латентного вірусу.
Класична клінічна картина вірусу простого герпесу, незалежно від того, це первинна інфекція, або вторинний спалах, у більшості випадків відсутня, багато пацієнтів скаржаться на мінімальну симптоматику або ее взагалі немає.
Дані дослідження показують, що 65-90% пацієнтів із генітальним герпесом взагалі не знають про наявність інфекції.
Підходи до діагностики та лікування вірусу простого герпесу
Хоча герпес − це найбільш поширене захворювання, яке призводить до появи виразок на геніталіях, слід не забувати про можливу поліетиологічність цієї патології.
Оскільки інфекції, викликані ВПГ-1 і ВПГ-2, неможливо диференціювати візуально, вид вірусу можна встановити лише за допомогою лабораторного дослідження.
Якщо є активні елементи висипу, перевагу віддають ПЛР, чутливість та специфічність якої перевищують 95%.
Ефективна профілактика оперізувального герпесу
Від контакту з вірусом простого герпесу до утворення антитіл проходить від 2 тижнів до 6 місяців, тому для підтвердження недавнього інфікування може знадобитися повторне обстеження.
Коли ймовірність наявності інфекції низька, частіше трапляються хибнопозитивні результати тестів.
Неясно, як інтерпретувати пацієнтів з позитивними результатами серологічних тестів та негативним анамнезом щодо симптоматики простого герпесу, тому Американська організація запобігання захворюванням і центр контролю та профілактики захворювань не рекомендують проводити серологічний скринінг простого герпесу.
Вірусоспецифічні серологічні тести слід пропонувати партнерам пацієнтів із вірусом простого герпесу, щоб визначити ризик інфікування.
Для адекватної консультації пацієнтів дуже важливою є правильна інтерпретація результатів серологічного обстеження.
За допомогою серологічних тестів можна підтвердити наявність інфекції та встановити вид вірусу.
Оскільки вірус простого герпесу 2 майже завжди передається статевим шляхом, наявність антитіл проти нього, вказує на наявність аногенітального захворювання, навіть якщо в анамнезі немає згадки про відповідну симптоматику.
Проте локалізацію ВПГ-1 не можна визначити лише на підставі позитивного результату серологічного обстеження на ВПГ-1.
Ганцикловір у лікуванні цитомегаловірусної інфекції
Мета супресивної терапії вірусу простого герпесу полягає в:
- зменшення тяжкості захворювання;
- тривалість рецидивів;
- профілактики передачі інфекції неінфікованим партнерам.
Супресивна терапія може бути переміжною або постійною. Три аналоги нуклеозидів, які пригнічують вірусну ДНК, − ацикловір, фамцикловір та валацикловір давно застосовуються в медичній практиці і добре переносяться.
Схема лікування однакова для ВПГ-1 та ВПГ-2.
Аналоги нуклеозидів однаково ефективні для лікування першого та наступних епізодів інфекції, зумовленої вірусом простого герпесу, щодо зменшення частоти та тяжкості рецидиву та уповільнення поширення вірусу.
Поділіться:
Додати коментар