Лікування сечостатевих нориць у жінок залишається складним питанням реконструктивної урогінекології, оскільки вимагає значного обсягу знань та чималого практичного досвіду хірурга, а допомога жінкам має надаватися висококваліфікованими урологами із залученням колег гінекологів.
Мочестатеві нориці - одне з найважчих захворювань у жінок, що призводять не тільки до ураження органів, тривалої та стійкої втрати працездатності, але й викликають моральні та фізичні страждання, порушення менструальної, сексуальної та репродуктивної функцій. Постійне підтікання сечі з піхви, неможливість застосувати сечоприймач роблять нестерпно важким перебування жінки у колективі і навіть у сім'ї.
За даними клініки Мауо (США), серед 303 операцій із приводу сечостатевих нориць, 82% - виникли після гінекологічних операцій, 8% - внаслідок акушерських втручань, 6% - після променевої терапії, 4% - внаслідок травм чи припікань. Слід зазначити, що 88% післяопераційних нориць – це наслідки гістеректомії. У країнах, що розвиваються, у 90-95% випадків основною причиною утворення сечостатевих нориць (міхурово-піхвових і сечоводо-піхвових) є акушерська травма - обструктивні (затяжні) пологи.
Тривале затискання головкою плода задньої стінки сечового міхура та уретри викликає ішемію та некротизацію останніх. Рідше акушерська травма та утворення сечостатевих нориць можуть бути викликані хірургічними втручаннями (кесарів розтин або гістеректомія) з пошкодженням сечового міхура та сечоводів.
Причини розвитку сечостатевих нориць у жінок
Вважається, що гістеректомія є основною причиною утворення сечостатевих нориць, причому трансабдомінальне видалення матки в 3 рази частіше, ніж трансвагінальне, супроводжується пошкодженням сечового міхура. За даними сучасної літератури, частота утворення сечостатевих нориць (міхурово-піхвових, сечоводово-піхвових) після акушерсько-гінекологічних операцій становить 0,05-1,0%, хоча деякі автори наводять значно більші (до 4-6%) цифри. >Частота пошкодження сечового міхура під час абдомінальної гістеректомії становить 0,5-1,0%, а міхурово-піхвові нориці утворюються в 0,1-0,2% випадків, які зазвичай пов'язані з нерозпізнаною травмою під час операції та неправильним накладенням швів на ушкодження. Іншими причинами утворення міхурово-піхвових нориць можуть бути: хірургічні втручання в області тазу (на прямій кишці, судинах), запальні та злоякісні процеси або опромінення тазових органів, сторонні тіла та сексуальна травма піхви. Пухирно-піхвові нориці також виникають після конізації цервікального канаау, передньої кольпорафії, операцій з приводу стресового нетримання сечі (антистресові або антиінконтинентні операції), резекції шийки сечового міхура, після хірургічного лікування кишечника, рідше - при абсцех.
Причини утворення пухирно-піхвових нориць:
1. Травматичні:
а) після хірургічного dvtifntkmcndf:
- черевна гістеректомія;
- вагінальна гістеректомія;
- антиінконтинентна хірургія;
- передня кольпорафія з приводу пролапсу;
- вагінальна біопсія;
- трансуретральна резекція (біопсія) сечового міхура, у т.ч. та лазерна;
- інша тазова хірургія (операції на прямій кишці).
б) травма передньої стінки піхви (в т.ч. і сексуальна).
2. Променева терапія.
3. Часто пухлини тазових органів.
4. Інфекційні захворювання тазових органів.
5. Сторонні тіла у піхву (в т.ч. песарії).
6. Акушерські:
- обструктивні (затяжні, тривалі) пологи;
- накладення щипців;
- розрив матки;
- кесарів розтин із пошкодженням сечового міхура.
7. Вроджені нориці.
Частота ятрогенних ушкоджень сечоводів при акушерсько-гінекологічних операціях за даними літератури сягає 0,5-2,5%. Основною причиною утворення міхурово-маткових нориць є кесарів розтин, значно рідше вони виникають після розриву матки через обструкційні пологи, при транспозиції в сечовий міхур внутрішньоматкового контрацептиву (спіралі), емболізації маткової артерії, травматичної катетеризації сечового міхура.
Симптоматика та діагностика сечостатевих нориць у жінок
Основним симптомом захворювання є неконтрольоване виділення сечі - постійне нетримання її, характер та особливості якого залежать від розміру, форми та локалізації свища. Нетримання сечі відсутнє при міхурово-придаткових та міхурово-маточних норицях з локалізацією в тілі матки. При міхурово-маточних норищах з локалізацією в ділянці шийки матки жінки відзначають симптом постійного нетримання сечі, в ділянці тіла матки - циклічну меноурію або гематурію. Кількість сечі залежить від розмірів свища: при невеликих дефектах сечовипускання природним шляхом може бути часткове нетримання, при великих - вся сеча виділяється через піхву (повне нетримання). При локалізації нориці в ділянці шийки сечового міхура вони утримують сечу тільки в горизонтальному положенні.
Види лікування сечостатевих нориць у жінок
На думку більшості дослідників, консервативна терапія міхурово-піхвових нориць показана при невеликих (до 3 мм у діаметрі) розмірах і на ранніх термінах їх виникнення. Сечовий міхур дренують катетером Фолея, у піхву вводять тампон із синтоміциновою емульсією, призначають постільний режим. Тривалість лікування - до 3-6 тижнів.
У зарубіжних літературних джерелах описані випадки закриття свища після електрокоагуляції та припікання його у 10-50% пацієнток. Інші автори відзначають самостійне загоєння нориць тільки у 2-3% таких хворих. На думку Д.В. Кана, якщо протягом 10-12 діб нориці не закривається, то від консервативної терапії необхідно відмовитися.
При сечоводо-піхвових норицях іноді вдається провести по сечоводу в нирку стент (зазвичай на 3-4 тижні) або сечоводовий катетер і досягти закриття нориці. Відсутність запалення тканин навколо нориці є одним із важливих факторів успішного хірургічного лікування. Більшість урологів та гінекологів вважає, що оптимальними термінами закриття посттравматичних сечостатевих нориць є 3-6 міс. Про нормальну епітелізацію в зоні нориці та можливості хірургічного втручання свідчать: відсутність кровоточивості, набряку та запальної реакції в області дефекту; збережений колір епітелію; достатня рухливість тканини.
У поодиноких випадках (до 24-48 год після утворення посттравматичного свища) можливе хірургічне втручання з приводу закриття свища за відсутності запальної реакції тканин, набряку, некрозу. У зв'язку з фізичним та психологічним дискомфортом у жінки з сечостатевим норищем у літературі наведено багато випадків успішної на ранніх термінах (1-1,5 міс).
Таким чином, лікування сечостатевих нориць у жінок залишається складним питанням реконструктивної урогінекології, потребує знань та практичного досвіду хірурга, а допомога має надаватися у спеціалізованих закладах висококваліфікованими урологами із залученням колег гінекологів.
За матеріалами журналу “Медичні аспекти здоров'я жінки”
Поділіться:
Додати коментар