Міома матки – це доброякісне гормонозалежне утворення матки, що розвивається з м'язової тканини у вигляді міоматозного вузла. Міома матки становить 30% усіх гінекологічних захворювань. Враховуючи той факт, що пусковим механізмом для зростання міоматозного вузла є надлишкова вироблення естрогенів в жіночому організмі, найбільш схильні до утворення міоми матки саме жінки репродуктивного віку. Пік захворюваності припадає на 30-45 років, при цьому близько 20% жінок, які досягли тридцятирічного віку, встановлюється діагноз міоми матки. Але лякатися не варто, тому що малігнізація пухлини відбувається менш ніж в 1% випадків. Проте великий міоматозний вузол здатний негативно впливати на якість життя пацієнтки.

Причини утворення моїматозних вузлів у матці

Гормональний фактор є головним етіологічним аспектом розвитку міоми матки. Надмірна секреція естрогенів у жіночому організмі призводить до морфологічних змін у міометрії. Його маса збільшується за рахунок гіперплазії гладких клітин або їх проліферації. Важливу роль розвитку міоматозних вузлів грають зміни імунної системи організму, особливо за наявності хронічних інфекційних захворювань. Генетична схильність та зміни гемодинаміки малого тазу також відіграють певну роль у виникненні міоми матки. У збільшенні розмірів міоматозних вузлів значну роль відіграють фенотипічна трансформація клітин та дегенеративні зміни за умови порушень мікроциркуляції.

Класифікація міом матки: основні види міоматозних вузлів

Залежно від локалізації та типу зростання міоматозних вузлів, їх поділяють на два види, кожен з яких може мати або не мати ніжку, на якій росте пухлина:

  • субмукозні (підслизові) міоматозні вузли, які ростуть у порожнину матки, таким чином, деформуючи її;
  • субсерозні (підочеревинні) міоматозні вузли, що ростуть у бік черевної порожнини.

За морфологічними ознаками виділяють три типи міом матки:

  • прості міоми матки, які розвиваються як доброякісні м'язові гіперплазії;
  • проліферуючі міоми матки мають не більше 25% патологічних мітозів;
  • предсаркоми – міоми матки, що мають найбільшу тенденцію до малігнізації.

З огляду на той факт, що міоми матки, що ростуть, можуть досягати дуже великих розмірів, і імітувати, таким чином, вагітність, у діагнозі обов'язково вказується, якому тижні вагітності відповідає розмір міоми матки.

Клінічна картина міоми матки: характерні симптоми

На ранніх стадіях, при невеликих розмірах міоматозних вузлів симптоматика захворювання може бути відсутнім. У міру збільшення розміру міоматозного вузла, з'являються скарги на відчуття дискомфорту внизу живота, відчуття тяжкості, періодичні болі, що тягнуть або ниють, збільшення розмірів живота. Субмукозні міоматозні вузли деформують матку та призводять до порушень менструальної функції, пацієнтки скаржаться на тривалі рясні менструації, міжменструальні кров'янисті виділення зі статевих шляхів. Субсерозні міоматозні вузли великих розмірів можуть порушувати функції сусідніх органів, з'являються скарги на дизуричні прояви чи порушення дефекації. Якщо відбувається перекрут ніжки міоматозного вузла і порушення кровопостачання, внаслідок чого вузол некротизується, проявляється характерна клінічна картина гострого живота.

Інструментальні методи діагностики міоми матки

Основним діагностичним методом міоми матки вважається ультразвукове дослідження. При УЗД міоматозні вузли візуалізуються як округлі або овальні утворення, що перебувають у порожнині матки, або виходять за зовнішній контур. Міоматозні вузли часто мають шарувату структуру та псевдокапсулу, яка утворюється через ущільнення та гіпертрофію міометрію. Такий метод діагностики, як доплерографія, дозволяє оцінити особливості кровообігу в міоматозному вузлі. Комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія дозволяє віддиференціювати доброякісне утворення матки від злоякісного. Діагностична лапароскопія проводиться у тому випадку, якщо неінвазивні методи діагностики виявилися малоінформативними. При порушеннях менструального циклу у пацієнток з міомою матки проводиться гістероскопія, але за умови,

Консервативні та хірургічні методи лікування міоми матки

Консервативне лікування міоми матки проводиться з метою зупинки зростання міоматозного вузла, для лікування менометроррагії і, як їх результат, анемії. Призначаються похідні препарати 19-норстероїдів, під впливом яких міома матки може зменшитися на 1-2 тижні вагітності. Антигонадотропіни та агоністи гонадоліберинів також здатні зупинити зростання міоматозних вузлів. Ще одним ефективним консервативним методом лікування міоми матки при невеликих розмірах міоматозних вузлів є гормональна внутрішньоматкова система «Мирена», яка встановлюється в порожнину матки на 5 років, та забезпечує регулярне надходження гормонального препарату, що чинить місцеву терапевтичну дію на ендометрій матки. Оперативне втручання показано при великих міоматозних вузлах, що швидко ростуть, а також порушення їх живлення при перекруті ніжки вузла. Обсяг оперативного втручання визначається індивідуально, залежно від розмірів та характеристик міоматозного вузла, і варіює від органозберігаючих операцій до радикальної екстирпації матки з придатками. Проте, доброякісний характер освіти зумовлює сприятливий прогноз для життя та працездатності пацієнтки.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити