Щитовидна залоза – це парний орган ендокринної системи, який розташовується в передній ділянці шиї і складається з двох несиметричних часток, з'єднаних перешийком. Щитовидна залоза є однією з найважливіших залоз ендокринної системи, оскільки головною її функцією є регуляція процесів обміну речовин в організмі.
Крім того, гормони щитовидної залози регулюють процеси росту та розвитку організму, а також впливають на діяльність центральної нервової системи. До основних гормонів щитовидної залози відносять гормони кальцитонін, тироксин та трийодтиронін.
Будь-який патологічний стан щитовидної залози негативно відбивається на її ендокринній функції. Саме тому, при підозрі на захворювання цього органу, визначення рівня тиреоїдних гормонів є одним із обов'язкових та першочергових діагностичних заходів.
Кальцитонін – тиреоїдний гормон, що регулює мінеральний обмін
Кальцитонін – це гормон щитовидної залози, який виробляється її парафолікулярними клітинами. Кальцитонін відіграє важливу роль у регуляції обміну мінеральних речовин, оскільки має здатність контролювати рівень кальцію та фосфору крові. Кров для дослідження рівня кальцитоніну в організмі необхідно здавати до 12 години дня, перед аналізом категорично заборонено вживати їжу та рідину.
Норма кальцитоніну в організмі жінки становить до 10 пг/мл., у чоловічому організмі дещо вища, до 27 пг/мл. Підвищення рівня кальцитоніну говорить про гіперфункцію щитовидної залози, і може спостерігатися при таких захворюваннях, як рак щитовидної залози, хронічна ниркова недостатність, псевдогіпопаратиреоз, цироз печінки, перніціозна анемія, а також нейроендокринні пухлини.
Знижується концентрація кальцитоніну під дією адреналіну та глюкагону, при введенні препаратів кальцію, а також на фоні прийому оральних контрацептивів. Будь-які відхилення від нормального рівня кальцитоніну негативно позначаються на стані кісток, зубів, волосся, нігтів та загальному стані організму.
Тироксин – основний гормон щитовидної залози
Тироксин (Т4) – це основний продукт секреції щитовидної залози, гормон, що має анаболічний ефект. Тироксин є найважливішим гормоном, що регулює метаболічні процеси в організмі. Тироксин циркулює в крові у двох станах: вільному та пов'язаному з білками.
Нормальна концентрація вільного тироксину в організмі будь-якої людини коливається в межах 10-20 пмоль/л.
Загальний або пов'язаний тироксин знаходиться у різних концентраціях у людей різних вікових категорій. До 10 років кількість вільного тироксину в крові становить 80-200 нмоль/л, з 10 до 60 років норма тироксину 65-155 нмоль/л. Після 60 років ендокринна функція щитовидної залози знижується, і тироксину виробляється дещо менше: в межах 65-135 нмоль/л.
Надлишкова вироблення тироксину в організмі спостерігається при гіпертиреозі, запальних процесах щитовидної залози, ожирінні та гепатиті. Знижується продукція тироксину при гіпотиреозі, дефіциті йоду, у процесі значного фізичного навантаження та на фоні прийому глюкокортикоїдів.
Але важливо пам'ятати про те, що бувають такі види захворювань щитовидної залози, при яких рівень тироксину може залишатися нормальним.
Трійодтіронін – тиреоїдний гормон, який виробляється у печінці
Трійодтіронін (Т3) – це гормон щитовидної залози, що утворюється шляхом ферментування тироксину у клітинах печінки, тобто відщеплення від нього однієї молекули. Трійодтиронін контролює роботу гормонів щитовидної залози та їх дію на органи-мішені.
Трійодтиронін також циркулює у крові у вільному та пов'язаному вигляді. Вільний трийодтиронін у нормі становить 2,5-5,5 пмоль/л. Пов'язаний трийодтиронін у дорослих людей коливається в межах 1,17-2,18 нмоль/л., у дітей віком до 15 років. від 1,16 до 4 нмоль/л.
Підвищується вміст трийодтироніну при гіпертиреозі та йододефіцитних станах, що сприяють розвитку зоба, тобто компенсаторної гіперплазії щитовидної залози.
Зменшується концентрація трийодтироніну при гіпотиреозі, найчастіше в стадії декомпенсації, важких соматичних захворюваннях і станах, при яких знижується продукція тироксизв'язуючого білка, необхідного для вироблення трийодтироніну.
Паратгормон – «друг» кальцитоніну, що виробляється паращитовидними залозами
На задній поверхні часткою щитовидної залози знаходиться ще дві невеликих, але дуже функціонально значущих ендокринних залізи – паращитоподібних. Клітками паращитовидних залоз – паратироцитами синтезується паратгормон, який, спільно з кальцитоніном, бере участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.
Він здійснює мобілізацію кальцію та фосфатів з тканин кісток, підвищує захоплення кальцію у тонкому кишечнику та виділення фосфатів нирками. У нормі вміст паратгормону у крові людини знаходиться в межах 15-65 пг/мл. При гіперпаратиреозі, дефіциті вітаміну D та травмах спинного мозку може спостерігатися підвищення концентрації паратгормону в крові.
Знижується ж його вироблення при гіпопаратиреозі, що розвивається після видалення щитовидної залози, саркоїдозі, гіперкальціємії різного генезу, і іноді на тлі гіпертиреозу. Недостатнє вироблення паратгормону паращитовидними залозами негативно позначається на стані та функціональних здібностях кістково-м'язової системи.
Лікування гормональних порушень при захворюваннях щитовидної залози
Корекція гормональних порушень щитовидної залози та паращитовидних залоз полягає, перш за все, в усуненні першопричин дисгормонального стану. Застосовуються як хірургічні, і консервативні методи лікування.
Замісна гормональна терапія широко використовується та має дуже позитивні результати. Люди, які перенесли тиреоїдектомію, десятками років можуть отримувати гормони щитовидної залози у вигляді медикаментозних препаратів.
Ключовим фактором, що впливає на успіх замісної терапії, є індивідуальний підбір доз необхідних гормонів. Важливо пам'ятати, що профілактика захворювання є набагато кращою альтернативою його лікуванню.
Необхідно стежити за своїм раціоном, забезпечувати достатнє надходження мінеральних речовин та йоду в організм, а також уникати травматизації та шкідливого радіаційного впливу на щитовидну залозу. При появі будь-яких симптомів захворювання щитовидної залози або паращитовидних залоз, дослідження рівня гормонів стане найкращою підказкою на шляху до успішної діагностики та результативного лікування.
Поділіться:
Додати коментар