Гістеректомія є хірургічною операцією з видалення матки з порожнини малого тазу у зв'язку з патологічними змінами в її тканинах. Гістеректомія найчастіше виконується жінкам старшого віку, оскільки онкологічні захворювання, що є основним показанням до гістеректомії, найчастіше зустрічаються саме у жінок цієї вікової категорії. Видалення матки спричиняє зміни гормонального фону організму, внаслідок чого, досить часто, у жінок розвивається постгістеректомічний синдром. Цей стан позначається на роботі всього організму жінки та вимагає своєчасного проведення діагностичних та лікувальних заходів, які допоможуть жінці швидко повернутися до звичного способу життя.

Методи діагностики та лікування постгістеректомічного синдрому

Головним пусковим механізмом у розвитку постгістеректомічного синдрому є гіпоестрогенія, що виникає після видалення матки. Дефіцит естрогенів позначається на діяльності нервової системи організму та зумовлює розвиток характерних психоемоційних та вегетоневротичних порушень. У всіх жінок, які перенесли гістеректомію, значно підвищується ризик розвитку екстрагенітальної патології, оскільки гормональна система впливає на роботу всіх інших органів та систем. Діагностичний процес постгістеректомічного синдрому ґрунтується на дослідженні гормональної панелі, після чого підбирається ефективна схема терапії.

Постгістеректомічний синдром:

  • які ризики виникають у жінок, які перенесли гістеректомію;
  • основні методи діагностики постгістеректомічного синдрому;
  • ефективні методи лікування постгістеректомічного синдрому.

Які ризики виникають у жінок, які перенесли гістеректомію

Крім характерних клінічних проявів постгістеректомічного синдрому, таких як порушення психологічного стану пацієнтки та деяких її вегетативних функцій, гістеректомія підвищує ймовірність виникнення наступних патологічних станів:

  • при стійкому постгістеректомічному синдромі або прискореному наступі менопаузи можуть виникати обмінно-ендокринні порушення в організмі жінки: збільшується рівень загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності більш ніж на 10 %;
  • частота розвитку патології серцево-судинної системи у жінок, які перенесли гістеректомію, зростає в кілька разів порівняно з неоперованими з цього приводу жінками;
  • після гістеректомії часто виникають урогенітальні розлади, такі як кольпіт, дизуричні прояви, диспареунія та пролапс;
  • у пацієнток, які не приймають замісну гормональну терапію після гістеректомії, остеопороз діагностується на 30% частіше, ніж у неоперованих жінок.

Основні методи діагностики постгістеректомічного синдрому

Діагностичний процес постгістеректомічного синдрому ґрунтується на лабораторному дослідженні гормонального фону жінки, а також на ультразвуковому дослідженні органів малого тазу. При постгістеректомічному синдромі рівень естрадіолу в крові жінок знижується до значень, характерних для постменопаузального періоду. Характерним є також підвищення рівнів фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів, які відображають стійке згасання функції яєчників. Ультразвукове дослідження демонструє характерні зміни в яєчниках після гістеректомії. У ранньому післяопераційному періоді обсяг яєчників збільшується практично в півтора рази в результаті їх кістозної трансформації, доплерографія вказує на зниження кровотоку та виникнення венозного застою в малому тазі.

kak-vylechit-postgisterektomicheskij-sindrom-effektivnye-metody

Ефективні методи лікування постгістеректомічного синдрому

Лікування постгістеректомічного синдрому залежить від ступеня тяжкості захворювання. При легкому та середньотяжкому перебігу синдрому достатньо симптоматичної терапії, спрямованої на усунення, насамперед, психоемоційних порушень. Пацієнткам рекомендується прийом седативних препаратів, транквілізаторів та антидепресантів. При стійкому та тяжкому постгістеректомічному синдромі необхідно поєднувати прийом нейротропних препаратів із замісною гормональною терапією. У ранньому післяопераційному періоді рекомендується прийом кон'югованих естрогенів або застосування естрогенсодержащих пластирів. У пізньому післяопераційному періоді постгістеректомічного синдрому призначають комбіновані гормональні препарати або монотерапію естрогенами. Тривалість лікування при постгістеректомічному синдромі становить приблизно 3-6 місяців, після чого,

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити