Хронічна ниркова недостатність – це важкий стан організму, суть якого полягає у поступовому припиненні виконання нирками своїх функцій. Розвивається воно при різноманітних патологіях сечовивідної системи та характеризується поступовим відмиранням великої кількості ниркових нефронів, у зв'язку з чим нирки перестають нормально працювати. Хронічна ниркова недостатність може розвиватися роками і за відсутності надання своєчасної медичної допомоги призводить до смерті пацієнта, тому головною метою терапії захворювань сечовивідної системи є запобігання розвитку хронічної ниркової недостатності.

Чому розвивається хронічна ниркова недостатність?

Будь-яка тяжка патологія нирок або інших структур сечовивідної системи, за відсутності адекватної терапії, може призвести до розвитку такого тяжкого стану, як хронічна ниркова недостатність. Найчастіше симптомокомплекс хронічної ниркової недостатності виникає на тлі тяжкого перебігу таких захворювань:

  • хронічний гломеруло- та пієлонефрит;
  • гломерулосклероз;
  • вроджені та набуті порушення функції ниркових канальців;
  • двосторонні аномалії будови нирок та сечоводів;
  • судинна патологія;
  • захворювання нирок обмінного генезу;
  • обструктивні захворювання сечовивідних шляхів.

Протягом хронічної ниркової недостатності: стадії захворювання

Протягом хронічної ниркової недостатності виділяють 4 стадії:

  1. Латентна хронічна ниркова недостатність: симптоми захворювання незначно виражені. Клубочкова фільтрація – до 60 мл/хвилину. Виникає дизамінурія, що періодично може спостерігатися поява білка в сечі.
  2. Компенсаторна хронічна ниркова недостатність є періодом адаптації організму до ниркової патології. Клубочкова фільтрація знижується до 40 мл/хвилину, знижується осмолярність сечі, можуть виникати порушення електролітного балансу.
  3. У стадії інтермітуючої хронічної ниркової недостатності клубочкова фільтрація не перевищує 25 мл/хвилину, порушення водно-електролітного та кислотно-основного стану більш виражені, періоди поліпшення та погіршення стану хворого чергуються.
  4. Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності характеризується розвитком необоротних процесів і ділиться на три періоди:
  • у першому періоді діурез більше 1 літра/добу, кліренс знижений до 10 мл/хвилину, виникає помірний ацидоз;
  • у періоді IIА виникає олігоанурія, діурез знижується до 300 мл/добу, дизелектролітемія, гіперазотемія та ацидоз. Порушуються функції органів кровообігу;
  • у періоді IIБ серцева недостатність посилюється, значно погіршується стан пацієнта;
  • третій період характеризується тяжкою уремією, гіперазотемією, дизелектролітемією та розвитком декомпенсованого ацидозу. Серцева недостатність у цій стадії також декомпенсована. У всьому організмі відбуваються дистрофічні зміни.

Клінічний перебіг хронічної ниркової недостатності

 Відповідно до змін, що відбуваються з нирками під час хронічної ниркової недостатності, розвивається і характерна клінічна картина. Виділяють кілька ступенів хронічної ниркової недостатності:

  1. При першому ступені хронічної ниркової недостатності симптоми захворювання практично повністю відсутні. Можуть виникати лише такі загальні симптоми, як зниження працездатності, підвищена стомлюваність, іноді ніктурія. За допомогою інструментальних методів дослідження можна встановити незначне зниження функції нирок.
  2. Другий ступінь хронічної ниркової недостатності проявляється симптомами явного порушення функції нирок: анорексією, прискореним сечовипусканням, спрагою, ніктурією та гіпоізостенурією. Загальний стан хворого погіршується, але патологія інших органів та систем у цьому періоді не виявляється.
  3. При ступені 3А різко порушується як функція нирок, і гомеостаз. До симптомів порушення функції нирок приєднуються симптоми, що вказують на патологію системи кровообігу: виникає анемія, артеріальна гіпертензія, набряк диска зорового нерва та крововилив у сітківку, з'являються порушення водно-електролітного балансу.
  4. У стадії 3Б розвивається синдром хронічної уремії: функції та нирок, та інших органів та систем різко порушені, стан пацієнта вкрай тяжкий, що пов'язано з розвитком недостатності кровообігу, зовнішніми та внутрішніми набряками. Інфекційні процеси, що розвиваються в цей період в організмі, часто є причиною смерті.

Лікування пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю

Лікування хронічної ниркової недостатності передбачає, перш за все, усунення основного захворювання, що спровокував такий стан. Далі терапію проводять залежно від стадії хронічної ниркової недостатності. Хворим призначається дієту з обмеженим споживанням солі, серцеві глікозиди, вітамінні препарати, анаболічні стероїди, проводять корекцію водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. При тяжкому перебігу захворювання необхідним є позаниркове очищення крові. гемодіаліз. Така терапія може продовжити життя пацієнта на роки, але повне одужання при тяжких стадіях хронічної ниркової недостатності можливе лише після пересадки нирки.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити