Ускладнення раннього післяопераційного періоду після ринопластики виникають у перші тижні після проведення оперативного втручання. Усі вони поділяються на три великі групи: геморагічні ускладнення, ускладнення інфекційного характеру та травматичні ускладнення. Зустрічаються ускладнення раннього періоду нині негаразд часто, що пов'язані з розвитком сучасної пластичної хірургії, використанням високоякісних технологій у процесі оперативного втручання та високої компетенцією оперуючих хірургів. Проте багато в чому відповідальність за розвиток ранніх післяопераційних ускладнень несуть самі пацієнти, які в післяопераційному періоді зобов'язані суворо дотримуватися рекомендацій пластичного хірурга.
Геморагічні ускладнення раннього післяопераційного періоду
Найчастішим раннім післяопераційним ускладненням ринопластики є кровотеча, частота цього ускладнення становить близько 2 % від усіх прооперованих з приводу ринопластики пацієнтів. Найчастіше кровотеча виникає після припинення дії вазоконстрикторів і починається у перші 2 доби раннього післяопераційного періоду. Другий критичний момент для кровотечі – 10 добу раннього післяопераційного періоду. Способів зупинки післяопераційної кровотечі існує кілька, найчастіше застосовується тампонада носових ходів. Найбільш ефективним способом запобігання кровотечі в ранньому післяопераційному періоді після ринопластики вважається електрокоагуляція судин при відкритому доступі.
Інфекційні ускладнення раннього післяопераційного періоду
Інфекційні ускладнення раннього післяопераційного періоду після ринопластики становлять другу за частотою групу ускладнень. Вони виникають менш ніж у 2% випадків і провокуються кількома факторами: близькістю до зони оперативного втручання приносових пазух, наявністю мікрофлори в порожнині носа, а також встановленням тампонів у порожнину носа після ринопластики, що сприяють розвитку інфекційного процесу. До таких ускладнень відносять загострення хронічного гаймориту після ринопластики, виникнення пустул шкіри в області спинки носа, що пояснюється накладенням зовнішніх пов'язок та створенням, таким чином, оптимального середовища для розвитку інфекції. Набагато рідше розвиваються абсцеси та флегмони тканин носа, що виникає після поширення інфекції на довколишні тканини. При пошкодженні слізного мішка під час ринопластики можливий розвиток дакріоциститу. На сьогоднішній день практично не зустрічаються такі тяжкі ускладнення раннього післяопераційного періоду після ринопластики, як септичні та внутрішньочерепні ускладнення.
Травматичні ускладнення раннього післяопераційного періоду
Травматичні ускладнення становлять третю групу післяопераційних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді після ринопластики. Найбільш частим таким ускладненням є існуючий післяопераційний набряк. Виникає цей стан внаслідок травматичних маніпуляцій на структурах носа, що підлягають, а також крововиливів. Важливо диференціювати існуючий набряк від звичайних післяопераційних набряків, що виникають після будь-якого оперативного втручання. Набряк, який зберігається більше 6 тижнів після ринопластики, найчастіше є наслідком хірургічної травми і в деяких випадках може вимагати проведення повторного оперативного втручання. До інших травматичних ускладнень раннього післяопераційного періоду відносять ринолікворею, пневмоцефалію, епіфору, гематому орбіти та сліпоту,
Рекомендації щодо попередження розвитку ранніх ускладнень ринопластики
З метою запобігання розвитку ускладнень ринопластики в ранньому післяопераційному періоді у 1991 році I.Padovanі S.Jugoрозробили перелік наступних рекомендацій:
- необхідно проводити ретельний підбір пацієнтів для ринопластики та приділяти особливу увагу пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском;
- важливо виявляти ретельність у виключенні порушень згортання крові;
- категорично заборонено проводити ринопластику в періоді менструації або на фоні прийому аспірину;
- рекомендується гіпотензивна анестезія;
- хірургічна техніка повинна застосовуватися дуже ретельно і лише висококваліфікованими хірургами;
- Важливо використовувати якісні та придатні для ринопластики хірургічні інструменти;
- не рекомендується використовувати вузькі прямі остеотоми;
- при необхідності проведення тампонади необхідно виконувати її дуже обережно і тампонувати лише передню половину носової порожнини;
- у післяопераційному періоді необхідно призначати пацієнтові антибактеріальну та гормональну терапію.
Дотримання всіх цих рекомендацій допоможе запобігти виникненню ускладнень у ранньому післяопераційному періоді після ринопластики.
Поділіться:
Додати коментар